«Трагізм епохи краще за все передає її сміх».

Станíслав Єжи Лец.

Для того, щоб так шуткувати, як це робив Станíслав Єжи Лец, над життям і смертю – порівнюючи і зіставляючи їх, – безумовно, необхідно відчути на собі і те, й інше. Так би мовити, перейнятися. «До нутра кісток».

Нікому не бажаючи нічого подібного, польський філософ Лец поділився з усіма нами – людьми – своїми відчуттями, враженнями, думками, народженими людиною, яка двічі перебувала під розстрілом.

Навіщо він це робив?

Задля застереження.

Потрапляння нас всіх – людей – в таку, м’яко кажучи, некомфортну ситуацію.

Спричинену не якимись там Вашими злочинами або, нехай навіть, витівками, а