Якщо спробувати вмістити сенс книжки «Одновимірна людина», що належить розумові й перові Герберта Маркузе, у одну фразу, то отримаємо приблизно таке: «Одновимірна людина» – це той, хто живе в оточенні своїх ілюзій і абсолютизує їх, хоча й стає разом з тим здобиччю пройдисвітів, які використовують його для власної мети.

Жорстко?

Можливо.

Але не жорсткіше, ніж у самого Маркузе.

Маєте сумніви?

Будь-ласка, переконайтеся: «Тоталітарні тенденції одновимірного суспільства роблять традиційні шляхи й засоби протесту неефективними – а, можливо, й небезпечними, оскільки вони зберігають ілюзію верховенства народу» (Герберт Маркузе, «Одновимірна людина»).

А тому – як пише далі Маркузе, – «одновимірне мислення систематично нав’язується виробниками політики та їхніми заступниками через засоби масової інформації».