На новому місці

Прибувши до Керчі, сім'я Ясенецьких-Войно зупинилася в будинку Мазані. Фелікс Станіславович за попередньою домовленістю став управляючим аптекою провізора Миколи Івановича Соколовського. Аптека розташовувалася у великому багатоквартирному будинку колишнього міського голови Миколи Івановича Мазані, на перехресті Строганівської та Воронцовської вулиць, в самому центрі міста. У будинку Мазані були квартири для господаря, управляючого, а також окремі кімнати для співробітників-фармацевтів.

Сім'я Ясенецьких-Войно оселилася на другому поверсі. З вікон було видно великий фонтан. Недалеко від будинку розташовувалася булочна, звідки часто доносився аромат свіжої здоби. У Керчі було прийнято в булочних пекти хліб.

На Марію місто відразу справило приємне враження. Їй подобалося, що тут є чоловіча і жіноча гімназії, собор, театр, телеграфна станція, музей, міська бібліотека і безліч історичних пам'яток.

Незвичними були високі кам'яні будинки з різноманітними архітектурними елементами, широкі чисті вулиці з хорошими тротуарами, лавками та магазинами.

Влаштувавши побут і відпочивши після виснажливої дороги з Перекопу, сімейство Ясенецьких-Войно вирушило подивитися на місто поближче. Спочатку пішли на набережну, до царської пристані, де знаходився фонтан, оточений низькорослими деревами. Зелені взагалі було мало в місті. На центральній Воронцовській вулиці, де стояв їхній будинок, і на Дворянській зрідка росли акації.

Марія милувалася морем, високою горою, що називалася Мітридатовою, куди вели широкі кам'яні сходи, прикрашені фігурами міфічних грифонів. Щоб піднятися до Олександро-Невської церкви, розташованої в музеї старовини, треба було подолати понад двісті ступенів. Оскільки Марія була вже на п'ятому місяці вагітності, похід на гору вирішили відкласти.

У центрі міста знаходилася велика базарна площа, де у Марії просто розбігалися очі від розмаїття. В кінці літа тут були дешеві кавуни, дині, виноград, яблука, груші, горіхи, гарбузи та інші дари землі.

Молода пара купила фрукти і поверталася додому.

– Подобається тобі тут, Марієчка? – запитав Фелікс, обіймаючи дружину.

– Дуже подобається, краще, ніж в Перекопі, ти не переживай, – посміхнулася вона.

– І мені подобається, – сказав трирічний Володя, кусаючи соковиту грушу.

– Марія, у нас на першому поверсі є агентство компанії «Надія», вони мені пропонують роботу.

– А чим вони займаються?

– Це Санкт-Петербурзька компанія. Займаються страхуванням майна від вогню, а також багажу від пошкодження або втрати при доставці морем, річками або сухопутним транспортом.

– А як же аптека?

– Аптеку я не кину, ось закінчу реставрацію, поповню запаси кращими медикаментами та інструментами і заживемо. Але я б ще хотів спробувати себе в якості агента. Що ти скажеш?

– Фелікс, ти так мало відпочиваєш.

– Головне, щоб ти справлялася з домашніми справами, щоб не втомлювалася.

– За мене не турбуйся, мені домашні клопоти в радість, а крім того, мені Катруся допоможе. Впораємося.

– Моя ти люба, – Фелікс поцілував дружину в щоку.

– І мене, тато, і Сашка, – сказав син.

Батьки засміялися. Фелікс поцілував дітей:

– Хороші ви мої.

Конец ознакомительного фрагмента.