Цитаты из книги «Американська трагедія. Книга 2» Теодора Драйзера📚 — лучшие афоризмы, высказывания и крылатые фразы — MyBook.

Цитаты из книги «Американська трагедія. Книга 2»

13 
цитат

Але я ніколи не виправдовувала Клайда в його гріхові проти Роберти Олден, – продовжувала м-с Грі-фітс. – Він вчинив погане, але вона теж вчинила погане, бо не перечила йому. Не можна миритися з гріхом, хто б не допустився його. Серце моє сповнене співчуття і любові до її нещасних батьків, чиї змучені серця обливаються кров’ю. А проте не можна не зважати на те, що в гріху винуваті обоє – не один мій син, – люди повинні це знати і відповідно до нього судити. Я зовсім не хочу виправдовувати його, – повторила вона. – Йому треба було краще пам’ятати все, чого його вчили з дитинства.
18 May 2020

Поделиться

Визнали його присяжні винуватим чи не винуватим – це суєта в очах того, хто тримає зорі в руці своїй. Присяжні – тільки люди, і рішення їхнє – мирське, людське. Я читала промову оборонця. Мій син говорив мені в листах, що не винуватий. Я вірю своєму синові. Я переконана, що він не винуватий.
18 May 2020

Поделиться

І якщо господнє милосердя безмежне, то невже менш милосердною може бути до Клайда вона, мати?
18 May 2020

Поделиться

Мого хлопчика визнали винуватим у вбивстві! Але я – його мати, і я аж ніяк не переконана в його винуватості! Він писав мені, що не винуватий, і я вірю йому. Кому ж, як не мені, міг він висловити правду? Від кого іншого міг чекати віри своїм словам? Та є ще господь, він усе бачить, і йому все відомо. І все ж багато дечого в нескінченному потоку доказів, разом із спогадом про перший нерозсудливий вчинок Клайда у Канзас-Сіті, примушувало її вагатися – і страхало. Чому він не зумів пояснити, що сталося з цим путів-ником? Чому не міг допомогти дівчині, якщо він так добре плаває? Чому він так поквапився до тієї таємничої міс X, хто б вона не була? Ні, звичайно, звичайно, її не примусять повірити, всупереч глибокому її переконанню, що її старший син, найнеспокійніший, але найчестолюбніший з усіх її дітей, який подавав найбільше надій, що він винен у такому злочині! Ні! Вона не може сумніватися в ньому навіть тепер. Величезним є милосердя бога живого – і чи не вчинить мати зла, повіривши злу про чадо своє, хоч якими б жахливими здавалися його помилки?
18 May 2020

Поделиться

І ось ця американка, свідок того, як править господь бог справами мирськими, сидить у своєму жалюгідному, убогому житлі, майже не маючи коштів до існування; гнітючі сили буття, люті і нещадні удари долі звалилися на неї, але вона непохитна в своїй вірі.
18 May 2020

Поделиться

Адже ні разу, навіть Джефсону і Белнепу, він не зізнавався, що не захотів врятувати Роберту, коли вона опинилась у воді. Незмінно приховуючи істину, він твердив, ніби хотів її врятувати, але все сталося так швидко, а його так приголомшили і так налякали її крики і віддчайдушна боротьба за життя, що він не мав сил щось зробити, перш ніж вона пішла на дно.
18 May 2020

Поделиться

Можна збрехати все, що завгодно і де завгодно, у всякий час і при всяких обставинах, але тільки не тоді, коли тебе судять за вбивство!
17 May 2020

Поделиться

Якби він не надів другий солом’яний капелюх… і не зустрів отих трьох чоловік у лісі! Боже! Він повинен був зрозуміти, що його так або інакше зможуть вистежити. Якби він зразу пішов у ліс із табору на Ведмежому озері, забравши свій чемодан і листи Сондри! Хто знає, може, в Бостоні, або в Нью-Йорку, або ще де-небудь він міг би сховатися.
16 May 2020

Поделиться

І Мейсон витяг з кишені картку і махнув нею перед самим носом Клайда. – Це ви теж забули? Ваш власний почерк! – І помовчавши, але не дочекавшись відповіді, він додав: – Ну і йолоп же ви! Теж мені злочинець, якому навіть забракло розуму не брати своїх ініціалів для фальшивих імен, що за ними ви сподівались приховатись, містер Карл Грехем – містер Кліфорд Голден.
16 May 2020

Поделиться

Але чи вірно, що людина живе і після смерті? Що існують привиди? І вони знають усю правду? Тоді вона повинна знати… але тоді вона знає і про його попередні замисли. Що вона подумає
16 May 2020

Поделиться