Цитаты из книги «Кобзар»

Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами.

Обіцявся чорнобривий, Коли не загине, Обіцявся вернутися. Тойді Катерина Буде собі московкою, Забудеться горе; А поки що, нехай люде Що хотять говорять. Не журиться Катерина — Слізоньки втирає, Бо дівчата на улиці Без неї співають. Не журиться Катерина —

Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине, Слава не поляже;

І слово ласкаве, Там найдете щиру правду,

Не дивуйтеся, дівчата, На старі козачі

Тому, хто не має талану любить.

Обідране; ледви-ледви Несе ноженята… (Достеменний син Катрусі).

Мене котить, а де спинить, І сама не знає —

Так і доля: того лама, Того нагинає;

Тяжко було! Я думала: «О, боже мій милий!