Три долi

Нiколи вона так швидко рум’янцем не спахне, як от Катря наша, не скрикне так нiколи, не кинеться, не заплаче, до впаду не затанцюється, не розсердиться до сварки; не втомлена гульбощами, горем не перемучена, ясна була собi, як тихеє лiто.

так ти дiло робиш, голубко, як мокре горить!

барвiнку купаний, що так дiвчат чарує?