Цитаты из книги «Шепіт крил метелика»

Однак, кожна прикрість несе в собі чарівну мету, тому її завжди потрібно сприймати як подарунок.

Але, що таке смерть? Коли вона сама, здається, вже не жива. І що таке Бог, коли ти атеїст?

Очі – це віконця душі, їх прикрити ширмою ніколи не вдасться.

Сіренька мишка, в долю секунди, перетворилася в білосніжного пацюка, що вишкірив зуби для нападу.

Шляху для повернення не існувало

Давня легенда запевняє: своє бажання потрібно тихенько прошепотіти метелику, щоб для всіх земних істот воно залишилося таємницею та відпустити його. Метелики не вміють розмовляти, тому на своїх крильцях, він віднесе прохання прямо на небеса і бажання обов'язково здійсниться

Турботлива природа, на руках вітру, віднесла від них біду. Вона окутала їх примарною пеленою та оберігала як символ застереження й жорстокості, що існувала і завжди буде існувати на цій землі.

Страх, який несе невідомість майбутнього, більшою частиною залежить від повної відсутності знань про нього. Потойбічний вимір дає нам підказки про своє існування. Боячись невідомого у свідомому житті дорослі люди намагаються забути про все побачене, незважаючи на те, що неодмінно рано чи пізно повернуться до нього. Інша реакція виникає у дітей і творчих людей. Чим їхня душа відрізняється від інших? Чи можливо, що кінець це лише початок? Тоді що було перед початком початків?

Дерева ставали самогубцями: перейнявши естафету смерті, вони скидали привабливу зелень і ставали катами, що проповідували пекло на землі.

Прийти до лікаря – це сором і глум, а створювати в підвалах лона дітовбивчої похоті – гордість і предмет заздрісних пліток.