Елімінація Яновським образу коштовного каменя в порожнечі є знаком його парадоксального відступу від канонів буддизму. Три речі, вміщені у скульптуру Будди, – рис, трісочки та папір, які символізують у тексті відповідно їжу, вогонь, молитву, співвідносні з логікою суб'єктивної інтерпретації буддійських приписів, що визнана органічною в межах самого буддизму: вона випливає з ідеї відносності усіх наступних утілень Учителя на фоні його першого житія, звідки відносним є тлумачення усіх його суджень на фоні тих, що їх зробив сам Гаутама. Абсолютизуючи стратегію оновлення канонічних істин, Яновський інтеґрує ідею порожнечі й ілюзорності існування порівняно зі станом Будди та ідею 10 параметрів (великих досконалостей), яких дотримувався бодхісатва (той, хто прагне стати буддою): щедрість, моральність, самозречення, мудрість, наполегливість, терпіння, щирість, цілеспрямованість, невибіркова любов, незворушність (ці вартості будди як просвітленого й пробудженого були антитезою до принципів існування темного Мари: пристрасть, нелюбов до вищого життя, відчуття спраги й голоду, похітливість, байдужість і бездіяльність, страх і легкодухість, сумнів, лицемірність, черствість, піднесення себе й приниження інших). Можливо, така органічна суб'єктивність інтерпретації стосується учення Триратни (Трьох скарбів): цю мо