Таємниця

Однозначно краще, ніж "Рекреації".
Цікаво, відверто й захопливо.
Тільки нецензурщина, не в сих, ні в тих, псує враження.

Розмови між поетом та його випадковим і трагічним другом про поезію, армію, книжки, секс, сім 'ю та СРСР. А ще - про любов, андеграунд, поетів, Львів та Станіславів, ще про жінок, дочок і матерів, про друзів, ворогів, режим, футбол, про батька, пекло, радощі і біль,ще про старе каміння під ногами та шрами на душі і на спині, про Достоєвського, Шевченка і Бальзака, про Чехію, де Прага і Весна, про Польщу з мовою, піснями і асфальтом, про університет, гуртожиток, вино, про фотографії та ексцентричну бабцю, що як акторка німого кіно, про шифри цензорів, державні таємниці, прогулянки між замків та каплиць, про паралельний світ, вокзали, поїзди, дитинство, декаденство, заповіт.

про життя, коротше.

дуже круто.

Андрухович затягує. І надто сильно. Читала навіть в транспорті, хоча ніколи цього не роблю. Читала вночі і вдень, коли випадала вільна хвилина. Ці описи Львову - божевільні, почувається атмосфера Центрально-Східної Європи (мовою автора). "Якщо в цьому світі існує щось таке, як Місто, мені воно випало саме Львовом". "Він шалено живучий цей Львів, недаремно ж він з родини котячих"...Львів, дійсно, казковий. А коли читаєш про нього, ніби повертаєшся знов і знов у пропахле кавою Місто і не хочеться вже нікуди...