Зеров. Поховальний промовець

Отак от книга закохує у себе повністю й до дна. Солодкими бузковими, терпкими кавовими, трояндово-насиченими запахами, літературністю та легким флером давно минулої епохи, яка зчитується зі сторінок і огортає тонким сумом Розстріляного відродження.

Якою була вона, інтелектуальна еліта 20-30-х років? Ця книжка - шпарина, через яку можна зазирнути до підвалів, де збирались літератори, на сцену "Березоля", до ВАПЛІТЕ і "Камени" Зерова, "Вальдшнепів" Хвильового та футуристичних поезій Семенка. Якби можна було заморозити момент, не допустити жорстоку машину репресій до України...

Просто уявіть: не розстріляли нікого. Зеров, Курбас, Куліш та інші представники Розстріляного відродження живі. Хвильовий не вчинив самогубство, бо не бачив жахіть Голодомору. Українська інтелігенція квітне пишним цвітом і творить, творить, творить. Але реальність така, що навіть магія Перехресників не в змозі зупинити неминуче.

"Зеров" закохав мене у Київ і ще раз закохав у літературу. Це було невимовно прекрасно незважаючи на болісну тему, що піднімалась на сторінках. І це дійсно semper legendum -книга, що буде постійно перечитуватись.