Князь київський не посміхався майже ніколи, тільки при своїх дітях. Коли малеча обсідала йому руки й коліна, князь чувся на сьомому небі від щастя, він найбільше любив дітей. Не те, що його батько. Ярослав пролив багато крові, доки сів на батьківському столі, майже всі брати вже мертві.