black17
  • По популярности
  • По новизне
  • Замовкніть! – Його очі заблищали, як вуглинки, а обличчя ще більше зблідло – навіть мороз не зміг вичавити з нього рум'янців.
    Від воріт пахолки привели трьох жінок. Вони впали перед гетьманом на коліна, заломили руки.
    – Змилуйся, батечку!
    – Не губи наших чоловіків!
    – Будь доброю душею! Відпусти їх з богом! Юрась кивнув пахолкам, щоб підвели жінок, а коли ті стали перед ним, суворо запитав:
    – Викуп принесли?
    – Принесли, батечку! Принесли! Все, що мали!
    – Кладіть сюди! – Він зняв з найближчого пахолка шапку і простягнув перед собою.
    Младен непомітно штовхнув Ненка під лікоть: дивись, мовляв! Справді, гетьман у цю мить був схожий на жебрака, котрий просить милостиню, але він не помічав цього, а варта незворушно застигла позад нього і жодним рухом не виявляла своїх почуттів.
    Одна з жінок вийняла з-за пазухи вузлик з білої хустини, розв'язала і, тримаючи його на лівій долоні, правою почала поволі, ніби лічачи, хоча, мабуть, у неї й думки такої не було, кидати в шапку золоті монети, персні, сережки. Закінчивши, зіжмакала хустину в кулаці і крізь сльози, благальне подивилася на Юрася.