ESET_NOD32

Рецензии и отзывы на Соло для Соломії

Читайте в приложениях:
74 уже добавили
Оценка читателей
4.57
Написать рецензию
  • Dorofeya
    Dorofeya
    Оценка:
    30

    Ну вот почему, когда книга ОЧЕНЬ нравится, не знаешь что написать? Лично я могу объяснить, чем мне понравилось лишь междометиями и жестами :))
    Во-первых, это именно та книга, которую я искала и хотела прочитать в сюжетном смысле! И, чудесным образом найдя ее, я буквально не расставалась с ней два дня. читала урывками везде и всюду.
    Во-вторых книга напомнила мне роман Люко Дашвар "Село не люди" ( который я кстати читала именно так же-не отлипая когда-то), но это произведение дало гораздо больше именно положительных эмоций.
    В-третьих, это роман-семейная сага. Именно то, что я люблю История жизни и любви трех женщин, трех Соломий, бабушки-дочки-внучки на полотне истории Волынского края 40-90хх гг.
    Ну и наконец. живая українська полісська мова. Множество слов, речевых оборотов, выражений, с которыми я, южная девушка, познакомилась на новой для меня земле Подолья.

    Читать полностью
  • SaganFra
    SaganFra
    Оценка:
    23

    Володимир Лис написав чудову історію незвичайної жінки. Чи все ж звичайної, пересічної? Адже ми, українці, багатостраждальний народ, і долі наші переплетені з історією нашого краю, такої ж трагічної. По цій книзі можна вивчати історію двадцятого століття, адже історичні події вриваються в життя героїв, змінюючи його. Завдяки докладному життєпису можна дізнатися про звичаї та побут Полісся (Волині), про прихід німців, совєтів, організацію колгоспів, розкуркулення, відправлення в Сибір, здобуття незалежності. Все це відбивається на долі людей. А особливо Соломії.

    Соломія, Соломка, Солечка, Соля. Стільки імен переміряла на себе ця жінка. Вона виросла на наших очах. Із заповзятого синьоокого дівчиська перетворилася на дівчину красуню, що зводила з розуму хлопців. Як це було з Петром і Павлом. Закохані обоє, чекали бідолашні, поки обере одного з них. Обрала одного, а кохала все життя іншого. А чи можливо взагалі зробити вибір без жалю? Завжди думаєш, що обрала не того. Це не ми обираємо, а життя, чи то доля. Нещасливою виявилася доля в красуні Соломії. І кохала, і була коханою, і діток привела двойко (не будучи заміжньою – і це в селі, підчас радянської окупації), але не вистачило в небесах щастя для Соломії. Не можливо отримати все і одразу: або щастя, або здоров’я, або красу, або діток, або чоловіка. Ось і дісталося Соломії всього, але потрошку. Та гідно прийняла свою долю ця жінка, немов знала, немов передчувала, що осінньої пори свого життя ще зустріне коханого. І по-старечому долюбить недолюблене, отримає і подарує ласку, пестощі, хоч і всохлими руками, всіяними старечими плямами, але все ж таки рідненькими. Кохання не вмирає. Воно перероджується, завдаючи при цьому болю. Та ніщо не народжується без болю… так як і не помирає….

    Читать полностью
  • marryska
    marryska
    Оценка:
    19

    Я вже була знайома з творчістю Володимира Лиса, і він мені сподобався в його "Масці", але "Соломія" інша. Вона більш тонша, більш душевна, хоч і сумна.
    Дуже шкода, що більшість українських книжок є сумними чи навіть трагічними. Може, тому що доля країни така і так воно передається в творчості письменників. Через біль краще донести думку і важливі речі, але так іноді хочеться, щоб все було світлим і радісним.
    Мені подобається, коли сюжет пронесений через роки, нехай важкі, але це є гарним контрастом і призмою бачення серця людей.
    Нелегка жіноча доля, трагічні роки 20го століття, задушене кохання, яке болем віддається у серці на протязі всього життя.
    Є такі люди і події, які не відпускають душу, коли руки давно відпустили і наче пам'ять вже не так часто вертається до них, але у грудях постійно щось стискається.

    Володимир Лис - однозначно вартий уваги сучасності і майбутнього, він достойно наслідує кращі традиції видатних українських письменників. Вірний син України!

    Читать полностью
  • Nina_M
    Nina_M
    Оценка:
    17

    Якось так трапилося, що тривалий час не читала українських авторів. І тут завдяки lyuda_radon випала чудова нагода прочитати щось новеньке із сучасної української літератури. Зумисне обрала невідомого мені автора, адже так хочеться приємних відкриттів, знайомств. І мій вибір не розчарував.
    Кажуть, життя прожити - не поле перейти. Золоті слова. От і в книзі на читача чекає історія непростого життя звичайної української жінки, чий шлях не всипаний трояндами. Тут вам і любовний трикутник, і делікатні теми, і кохання, і тяжка праця, і війна, і колективізація та комуністичне моралізаторство. А жінка прагне щастя, хоче бути коханою дружиною, бажає реалізуватися як мати. Скільки труднощів і випробувань чекає на неї, та вона готова дарувати тепло душі своєї, прощає й за довгі роки не вчиться бути щасливою за рахунок когось.
    Книга – зразок прекрасного продовження традицій реалізму в українській літературі (Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Борис Грінченко), роману виховання, соціально-побутового та психологічного роману. Мова твору близька до манери Миколи Гоголя - народні вислови і звичаї змальовані з етнографічною прискіпливістю. У цьому й складність – важко передати тонкощі під час перекладу, тож, найімовірніше, роман залишиться надбанням читачів, що знають українську.
    Це щемка, ніжна і правдива жіноча проза, написана чоловіком. Вкотре переконуюсь, що саме чоловіки точніше й тонше відчувають жіночу душу, адже жінки так часто й самі не розуміють, чого хочуть.

    Для тех, кто читает на русском

    Дальше...

    Как-то так случилось, что длительное время не читала украинских авторов. И тут благодаря lyuda_radon появилась замечательная возможность прочитать что-то новенькое из современной украинской литературы. Специально выбрала неизвестного мне автора, ведь так хочется приятных открытий, знакомств. И мой выбор не разочаровал.
    Говорят, жизнь прожить – не поле перейти. Золотые слова. Вот и в книге читателя ждет история непростой жизни обычной украинской женщины, чей путь не усыпан розами. Здесь вам и любовный треугольник, и деликатные темы, и любовь, и тяжелый труд, и война, и коллективизация, и коммунистическое морализаторство. А женщина хочет счастья, хочет быть любимой женой, желает реализоваться как мать. Сколько трудностей и испытаний ждет ее, но она готова дарить тепло своей души, прощает и за долгие годы не учится быть счастливой за счет кого-то.
    Книга – образец прекрасного продолжения традиций реализма в украинской литературе (Иван Нечуй-Левицкий, Панас Мирный, Борис Гринченко), романа воспитания, социально-бытового и психологического романа. Язык произведения близок к манере Николая Гоголя - народные обороты и обычаи вырисованы с этнографической придирчивостью. В этом и трудность – тяжело передать тонкости во время перевода, поэтому, скорее всего, роман останется достоянием читателей, знающих украинский.
    Это щемящая, нежная и правдивая женская проза, написанная мужчиной. В который раз убеждаюсь, что именно мужчины точнее и тоньше чувствуют женскую душу, ведь женщины так часто и сами не понимают, чего хотят.

    Читать полностью
  • vikaandvitalik
    vikaandvitalik
    Оценка:
    17

    ВНИМАНИЕ! Сплошной спойлер!
    Очень хороший роман! Прекрасная семейная сага!
    Перед нами судьба Соломии. Причем не одной, а сразу трех - бабушки-мамы-дочки.
    Сначала мы читаем о судьбе Соломии-старшей. О ее горестях и радостях, о муже и детках, о самых тайных желаниях и стыдливых мыслях. И ты, читатель, волей-неволей, вникаешь в ее семью, сопереживаешь, иногда улыбаясь, иногда плача... У Соломии после двух сыновей наконец-то рождается доченька. Маме хочется назвать ее Марией, как она и обещала Пресвятой Деве, молясь, чтобы родилась дочь. Но ее муж, Антон, решает сделать падарок любимой жене и называет дочь в честь жены. Так в семье появляется вторая Соломия.
    О дочери, собственно, и роман. Мы видим, как маленькая Соломка растет очень нежной, доброй и чуткой девочкой. Ее невозможно не любить, хотя, если разобраться, она не пример для подражания, и много ошибок в жизни она допускает. Судьба не балует Соломию, но она не поддается, борется до последнего за свое женское счастье и в итоге мы видим счастливый финал (лично я считаю финал счастливым).
    Хорошая книга, такая колоритная и очень женская. Три поколения, разные судьбы, одна семья...

    Читать полностью
  • Оценка:
    тяжка повість.. життєва