Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Соло для Соломії

Соло для Соломії
Книга доступна в стандартной подписке
Добавить в мои книги
31 уже добавили
Оценка читателей
4.5

Вона йде за покликом серця, помиляється сама й легко пробачає помилки іншим, сходить на самий верх величі людського духу та падає у безодню засудження оточуючих… Карколомні події ХХ століття – війна, примусова колективізація – події, що назавжди змінили не тільки людей, а й Україну. Та у межах історії країни це лише пункт статистичних даних, за яким немає нічого, окрім чисел. А як щодо історії однієї людини, жінки, котра прагла звичайного земного щастя?

Лучшие рецензии
Dorofeya
Dorofeya
Оценка:
27

Ну вот почему, когда книга ОЧЕНЬ нравится, не знаешь что написать? Лично я могу объяснить, чем мне понравилось лишь междометиями и жестами :))
Во-первых, это именно та книга, которую я искала и хотела прочитать в сюжетном смысле! И, чудесным образом найдя ее, я буквально не расставалась с ней два дня. читала урывками везде и всюду.
Во-вторых книга напомнила мне роман Люко Дашвар "Село не люди" ( который я кстати читала именно так же-не отлипая когда-то), но это произведение дало гораздо больше именно положительных эмоций.
В-третьих, это роман-семейная сага. Именно то, что я люблю История жизни и любви трех женщин, трех Соломий, бабушки-дочки-внучки на полотне истории Волынского края 40-90хх гг.
Ну и наконец. живая українська полісська мова. Множество слов, речевых оборотов, выражений, с которыми я, южная девушка, познакомилась на новой для меня земле Подолья.

Читать полностью
SaganFra
SaganFra
Оценка:
21

Володимир Лис написав чудову історію незвичайної жінки. Чи все ж звичайної, пересічної? Адже ми, українці, багатостраждальний народ, і долі наші переплетені з історією нашого краю, такої ж трагічної. По цій книзі можна вивчати історію двадцятого століття, адже історичні події вриваються в життя героїв, змінюючи його. Завдяки докладному життєпису можна дізнатися про звичаї та побут Полісся (Волині), про прихід німців, совєтів, організацію колгоспів, розкуркулення, відправлення в Сибір, здобуття незалежності. Все це відбивається на долі людей. А особливо Соломії.

Соломія, Соломка, Солечка, Соля. Стільки імен переміряла на себе ця жінка. Вона виросла на наших очах. Із заповзятого синьоокого дівчиська перетворилася на дівчину красуню, що зводила з розуму хлопців. Як це було з Петром і Павлом. Закохані обоє, чекали бідолашні, поки обере одного з них. Обрала одного, а кохала все життя іншого. А чи можливо взагалі зробити вибір без жалю? Завжди думаєш, що обрала не того. Це не ми обираємо, а життя, чи то доля. Нещасливою виявилася доля в красуні Соломії. І кохала, і була коханою, і діток привела двойко (не будучи заміжньою – і це в селі, підчас радянської окупації), але не вистачило в небесах щастя для Соломії. Не можливо отримати все і одразу: або щастя, або здоров’я, або красу, або діток, або чоловіка. Ось і дісталося Соломії всього, але потрошку. Та гідно прийняла свою долю ця жінка, немов знала, немов передчувала, що осінньої пори свого життя ще зустріне коханого. І по-старечому долюбить недолюблене, отримає і подарує ласку, пестощі, хоч і всохлими руками, всіяними старечими плямами, але все ж таки рідненькими. Кохання не вмирає. Воно перероджується, завдаючи при цьому болю. Та ніщо не народжується без болю… так як і не помирає….

Читать полностью
marryska
marryska
Оценка:
17

Я вже була знайома з творчістю Володимира Лиса, і він мені сподобався в його "Масці", але "Соломія" інша. Вона більш тонша, більш душевна, хоч і сумна.
Дуже шкода, що більшість українських книжок є сумними чи навіть трагічними. Може, тому що доля країни така і так воно передається в творчості письменників. Через біль краще донести думку і важливі речі, але так іноді хочеться, щоб все було світлим і радісним.
Мені подобається, коли сюжет пронесений через роки, нехай важкі, але це є гарним контрастом і призмою бачення серця людей.
Нелегка жіноча доля, трагічні роки 20го століття, задушене кохання, яке болем віддається у серці на протязі всього життя.
Є такі люди і події, які не відпускають душу, коли руки давно відпустили і наче пам'ять вже не так часто вертається до них, але у грудях постійно щось стискається.

Володимир Лис - однозначно вартий уваги сучасності і майбутнього, він достойно наслідує кращі традиції видатних українських письменників. Вірний син України!

Читать полностью