Прочитала книгу за декілька годин. Не сподобалось. Схоже на марення, в'язкий сон, з якого не можливо виборсатися. Сильвестр припливає на острів з рушницею і стріляє в себе. Автор використав прийом, в якому одне і те ж речення щоразу доповнюється новими деталями. Але чи стріляв він? І чи помер? Чи убивала дружина Сильвестра Ліда свою сестру-близнючку? Чи це їй тільки примарилося? А як бути з їх вигаданими дітьми? Як до цього ставитися? А зайці, які розмовляють? А ці ченці, які в 12 ст. їздили рятувати зайців на острові, які по сюжету там в наш час знаходяться?
Мені здається, автор хотів написати щось значуще, і так пижився, пижився, і ось видав. Незрозуміло тільки, за що тут дали першу премію коронації слова.
Марна витрата часу.