Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно
  • lyuda_radon
    lyuda_radon
    Оценка:
    31

    Обожнюю Лиса за непередбачуваність його романів. Кожна наступна книжка не схожа на попередню. Пану Лису вдається писати книжки різними стилями, різними мовами, вигадувати різноманітні сюжети. Серед його творів є й психологічні трилери, й суто чоловічі романи, й загадкові детективні історії, й історичні романи. Цього разу перед нами те що я б охарактеризувала сучасною жіночою прозою. Так саме жіночою, не любовним романом, а просто жіночою літературою.
    Вельми простенький сюжетець, не без містичного присмаку. Було декілька сцен, які б я виключила з роману, і він від цього б не скільки не постраждав, а мабуть й виграв. І якщо одна сцена, то просто не змога автора красиво вийти з ситуації (з Великою кішкою), то друга скоріше дань сучасним романам, спроба вставити пікантну сексуально сцену до твору, як на мене не дуже вдала.
    Анотації та відгуки на улюблених письменників перед прочитанням нового твору не читаю. Тому навіть не уявляла з чим зустрінусь на сторінках твору. Знала тілько що буде гарна поліщуцька говірка. Можливо декому не подобається коли автори в українських творах використовують не тільки літературну мову, а мені дуже подобається вкраплення таких іноді чудернацьких на слух слів.
    Дві сюжетні лінії. Перша розповідає про поліське село Кукурічки, в якому проживає юродивий Іванко. Тільки іноді він здається більш нормальним ніж оточуючи його люди, з пиятикою, забобонами, прагненням до чогось незрозумілого. Друга розповідає про відому чорну супермодель (і хоч автор нарік її Таумі, кожен зможе впізнати в ній реальну людину, як і її російського коханця) та африканські вірування.
    В якийсь момент за неймовірного збігу дві сюжетні лінії перетнуться.
    Дякую пане Володимире за цю придибенцію.

    Читать полностью
  • LeRoRiYa
    LeRoRiYa
    Оценка:
    25

    Пройняло. Це перша книжка Володимира Лиса, яку я прочитала (при цьому у мене ще є непрочитані "Століття Якова", "Маска" та "Соло для Соломії"). Образ по-дитячому наївного Івана запав у душу. Всі ці зворушливі сцени, коли Іван закутував у кофтину фотографію Таумі, його боязкість, щоб хтось не дізнався про це його почуття до неї, його дитяче прагнення, щоб у селі було сто хат... Ця книжка не схожа на жодну іншу з колись мною прочитаних чи тих, що я читаю зараз. Дуже запала в серце.

  • rusyawa
    rusyawa
    Оценка:
    13

    "Той Панащин ідіот", - казала тітка Луциха, в якої Іван ніяк не міг порахувати, кілько курей ходить подвір'ям. Нехай. Іван ішов і думав, що комусь же він на цьому світі має бути потрібен. Хоча би Богові, як не людям. Може ж Бог з ген отої хмари простягне руку і погладить його по голові. Бо ж мусить Бог когось погладити. А нащо йому гладити тих, кому й так добре?"

    Книга відрізняється від попереднього твору Володимира Лиса "Століття Якова". Дуже відрізняється. Незмінною залишається соковита поліська вимова, а також вміння �втора по-справжньому зачепити щось у душі.. Ніби й сюжет не є чимось епохальним, ніби й проблеми суспільства показуються не нові (бо ж хіба дивина у нас специфічне ставлення до "не таких, як усі"?), а проте читаєш і мимоволі ловиш себе на думці, що книга дійсно варта того, щоб її прочитати і варта того, щоб її порекомендувати іншим. Вигадана, трохи нереальна історія про реальних дорослих людей з дитячою усмішкою і величезним серцем...

    Читать полностью
  • Natali39419
    Natali39419
    Оценка:
    8

    Володимир Лис один із моїх улюблених письменників сучукрліту. Володар Гранд-коронації слова за роман "Століття Якова".«Іван і Чорна Пантера» – це зовсім інший та несхожий на попередні роботи твір.
    Сюжет справді досить цікавий і легкий для сприйняття; дві антитезисні сюжетні лінії, які потім поєднуються в одну (життя багатої американської моделі та бідного недоумкуватого селянина Івана). Але ближче до кінця це почало мені нагадувати якусь казочку про дурника Йвана з поліського села Кукурічки, який так мріяв зустрітися зі своєю "чорною пантерою", аж раптом гоп! Приїхала відома супермодель у ті ж самі Кукурічки (ти ба? доля!) шукати череп чаклунки. Якось це не надто переконливо, як на мене. Та ще й до того, не могла вона потім, бідолашна, забути того Івана, все думала і думала про блаженного. Якась занадто різка зміна у душі скандальної супермоделі, яка завжди думала лише про себе.

    Читать полностью
  • lovewithbooks
    lovewithbooks
    Оценка:
    6

    Напишу не про сюжет, а про те, чого навчила мене ця книга.
    Таумі Ремпбелл – успішна американська модель. Вона наштовхнула мене на такі думки:
    * не віддавайте весь свій час роботі, виділяйте дні, коли робота буде поза вашою увагою;
    * шукайте щастя будь-де, тільки не у багатстві! Бо воно завше є тільки додатком до щастя, маленькою часточкою його! (навіть, якщо ти успішна американська модель, тобі ті гроші осточортять і ти шукатимеш щастя у чомусь іншому, і тобі важко буде його знайти, бо ти у рамках своєї професії, тобі не все дозволено.)

    Іван – хлопець з українського села Кукурічки. Хоча він трохи поведінкою нагадував мені Віталька з ТБ, та все ж навчає дечого. А саме:
    * бути щирими;
    * не заплямовувати свою душу брудними помислами;
    * вірити у здійснення своєї мрії; без цієї віри вона точно не здійсниться, як би ви ото не пнулись;
    * любити природу і жити з нею у гармонії, а не відмежовуватись від неї.

    Читать полностью