Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Камінний хрест

Добавить в мои книги
2 уже добавили
Оценка читателей
3.4
Написать рецензию
  • bezkonechno
    bezkonechno
    Оценка:
    18

    Спойлеры
    Йдеться про еміграцію галицького селянства на Американський континент, у чому письменник вбачав трагедію народу. Коли такі талановиті і працьовиті люди покидають свій край, свою землю, то це трагедія цілого народу. Однак при всій трагедії твору, герої виявляють багатство і твердість душі, котрі вселяють віру у невмирущість людини праці. Образ “камінного хреста” у новелі стає символом того страшного тягару, який несло на своїх плечах селянство.
    "Камінний хрест" – узагальнення багатьох життєвих спостережень, це образ – тип, у якому втілені риси й переживання багатьох емігрантів. Картина, коли Іван, запрягшись разом із конем, тягне навантажений віз, перетворюється на символ каторжної праці бідноти у буржуазному суспільстві. Образ Івана Дідуха доповнюється в оповіданні образами таких ж передчасно постарілих бідняків-жінки Катерини, старого Михайла та інших сусідів.
    Іван Дідух залишає на полі, рясно политому його потом, пам'ятник по собі і своїй дружині. Йому ніби легше від того: не зникне безслідно, не розвіється, як лист по полю. Пам'ять про нього залишиться на рідній землі. Так камінний хрест переростає в образ-символ, що уособлює важку долю народу-трудівника. Він з вражаючою силою символізує пам'ятник тисячам українських селян, які так і не повернулись додому, засіваючи чужі землі своїми кістьми.
    Стефаник надзвичайно переконливо переплітає трагедію Івана Дідуха з трагедією всього краю, який несе камінний хрест нестатків і відчаю. Поступово я зрозумів, у чому найголовніша сила образу Івана: в ньому втілений образ цілого народу, який прагне власним трудом заробити собі і своїй родині добробут. Селяни з відчаю шукали порятунку в еміграції. Чому ж тоді так багато болю і трагедії в рядках новели "Камінний хрест"? Тому, що це був тільки пошук порятунку, підсвідомі сподівання на краще життя. Знедолені емігранти знали, що вороття до минулого вже не буде, і з цієї хвилини рідна земля перетворилася на мачуху, бо не були її працьовиті сини господарями на ній. І тут мене вражає ще одна особливість задуму автора - показ взаємозречення. За соціальних обставин рідна земля не була годувальницею своїм дітям, і вони покидають її...

    Читать полностью
  • the-marine-sound
    the-marine-sound
    Оценка:
    10

    Новелла про то, как люди эмигрировали из Украины в Америку, про их тяжёлые переживания от переезда и их положение.

    Совсем маленькое произведение, а читается тяжело. Язык новеллы - непонятен. Если читать сам рассказ нужно со словарём диалектизмов, то там где прямая речь - просто впадаешь в ужас. Слова непонятные, неосмысленные, несвязные.

    Я лично не увидела кульминации или развязки "острого" сюжета. Подом я решила, что это были танцы. Так же, как и в "Тенях забытых предков", танец здесь совсем не является воплощение радости и счастье. Под ним скрывается большая моральная боль главного персонажа.

    Если бы новелла не была основана на реальных событиях, мне бы понравилось больше.

  • Alena_Step
    Alena_Step
    Оценка:
    8

    Очень тяжелая новелла. Тяжелая прежде всего морально, но и также тяжелая по восприятию, так как написана она сложным украинским языком переполненным диалектами. Но даже то, что новеллу на три листа из-за этих диалектов я читала почти сорок минут, не оттолкнуло меня от нее.
    В новелле идет речь о том как семья из села эмигрирует в Канаду из-за тяжелей жизни на своей родине. Им невероятно тяжело расставаться со своей родной землей, односельчанами, бросить все и перехать не то что в другую страну, а на другой континент! Больше всего из этой семьи страдает отец семейства - Иван Дидух. Ведь он собственными руками заработал деньги на свою землю, и потом также сам ее обрабатывал, он любил ее. А когда пришло время оставить все нажитое, заработанное, то это оказалось очень сложно для него... Он установил на своем холме, который он самостоятельно обрабатывал, каменный крест, чтобы о нем не забыли, чтобы помнили. Этот крест стал воплощением эмиграции украинцев. И не один такой крест стоит в украинских селах, не одна семья так покинула свою родину...

    Читать полностью
  • Marie_Garand
    Marie_Garand
    Оценка:
    4

    Немного сложный язык изложения для меня, но в целом идею и чувства, которые были заложены в этой короткой повести, я поняла и оценила.

  • Aidoru
    Aidoru
    Оценка:
    3

    Ітак. Я побачив перед собою новелу, повну справжнього селянського говора (за що я красно дякую Стефанику). Проте не лишень цим може похизуватися даний твір, але й прекрасно ілюстрованим історичним фактом – еміграцією українців. МИ бачимо тугу людини, хай і не за панськими умовами життя, звісно, ні, але за своєю Батьківщиною, яка уособлюється в односельчанах. Ріки сльоз – це ріки гіркого прощання. Сім’я Дідуха – мільйони сімей українських селян. Вони не знали іноземних мов, не вміли писати і читати, але вони шукали кращої долі, а знаходили часто-густо свою смерть… Хрест – це кам’яна пам’ять.

    Проте мені не вистачило сюжету, не вистачило завершення, надто розповідь була вигладжена, надто вона кидалася з крайності у крайність, надто сильно сюжетні дороги мінялися і йшли в різні боки. Я вважаю, що цінною новела може бути лише у тому сенсі, аби показати, що українська новелістика за кращими зразками західної культури існує. Але з іншого боку, з боку саме смислового, з боку сюжетного, ніяких особливостей я не побачив у цьому творі. Так, непогано, але не більше.

    Читать полностью