Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Ключ

Ключ
Книга доступна в стандартной подписке
Добавить в мои книги
11 уже добавили
Оценка читателей
4.4

Журналіст Андрій Крайній – справжній ерудит, вільно володіє живими й мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має даху над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням – хай навіть заповітний ключ простягнув йому дивакуватий незнайомець, а номер квартири навіює забобонний страх. Що ж це було: манна небесна чи прикра помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до серця фатальної жінки, до якого не так легко достукатися…

Лучшие рецензии
LeRoRiYa
LeRoRiYa
Оценка:
17

Чудовий детектив+трохи містицизму. Не так подобається мені, як "Кров кажана", але дуже-дуже цікаво.
Думаю, з цієї книжки вийшов би непоганий фільм.
Мова автора неймовірна!
Раджу читати всім, хто здатен оцінити красу оригінального тексту.

mokasin
mokasin
Оценка:
14

Фраза з книги "Ми часто шукаємо не там і не тих" якнайповніше відображає мої відчуття після її прочитання. Адже розрекламовані в Інтернеті бажання зняти фільм за твором малювали в моїй уяві карколомні пригоди і заплутаний сюжет. Натомість я отримав масу задоволення зовсім від іншого – мови автора, трагічної історії кохання, кінцівки, яка навертає на очі сльози.
Найбільше сподобалось дві речі:
1) найменші, на перший погляд незначні дрібниці автор вдало використовує у подальшому. Наприклад, опис мови друга Ігорка, коли він жує гумку

— Слухай‚ стаий‚ — жував він слова разом із м’ятною жуйкою‚ — тебе давно шукає кіт.
— Який кіт? — витріщив я очі на Ігорка. — Мені ще цього бракувало.
— Та не кіт‚ а… — він витяг із рота жуйку‚ — Кріт. З «Відомостей».

потім знаходить іронічне відображення у описі вивіски:

Я припаркувався біля телеграфу‚ де з напису випала літера «р» — телег аф‚ і подумав‚ що цей напис чіпляв‚ розбудовуючи державу‚ мій друг Ігорко‚ коли жував м’ятну жуйку.

2) Опис кохання з Саною– це щось! 1450 слів без жодного розділового знаку читаються на одному подиху. Без вульгарщини, притаманної жіночим романам.
Одним словом, не надзвичайно захоплююче, але оригінально і, як на мене, стильно. Тверда "четвірка".

Читать полностью
Svetiko
Svetiko
Оценка:
9

Дуже смачно пише Шкляр. Книгу закачала для мами, але так захопилася, що прочитала й сама за декілька днів. Зайвий раз переконалася, що погано знаю рідну мову, бо часом бракувало тлумачного словника.