Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Чорне Сонце (збірник)

Чорне Сонце (збірник)
Книга доступна в стандартной подписке
31 уже добавил
Оценка читателей
4.4

Російсько-українська війна – очима бійця полку «Азов».

Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю.

До видання ввійшли твори «Чорне Сонце», «Танець під чортову дудку», «Крук – птаха нетутешня», «Останній шанс Захара Скоробагатька», «Високі гори у Ялті», «Цілком таємні історії».

Лучшие рецензии
maiointro
maiointro
Оценка:
19

Я не могу быть объективной - если бы могла дать этой книге оценку 100 - дала не раздумывая. Я не могу судить о силе авторского слога, разнообразных тонкостях и тд. Я субъективна. Мой любимый, брат, друзья сейчас там, на войне, в Азове. Читая эту книгу у меня нет самого осознания и осмысления- что вот - это книга - она бумажная, напечатанная - как и сотни, тысячи других. Нет, читая эту книгу, я вижу не текст - мне кажется, что я слышу голос брата, в тот момент когда у него есть минутка мне позвонить. Читая эту книгу, я чувствую рядом с собой любимого, которого не видела уже несколько месяцев. Вижу смеющихся друзей, которые тоже тут, в Киеве, на ротации.
Это все субъективно. Судить не мне. Но я хочу сказать огромное спасибо автору за те пережитые эмоции и воспоминания. Спасибо большое.

Читать полностью
Vikulaska
Vikulaska
Оценка:
6

Війна… Жорстока, несправедлива потвора, яка припхалася на нашу волелюбну українську землю майже два роки тому… А мужні та хоробрі Герої вийшли на захист своєї країни, своєї домівки, своєї родини. На превеликий жаль, тисячі воїнів не повернулися з поля бою, десятки тисяч отримали поранення… Кожного дня вся країна стежить за подіями на Сході, але усі новини – це погляд зі сторони. Натомість Василь Шкляр надав нам можливість не тільки стати поруч з бійцями, а й уявити себе на місці одного з них. Книга важка, але такі книги життєво необхідні, бо завдяки їм кожен українець має зрозуміти, чим і як приходиться жертвувати бійцям, щоб здобути мир і спокій України, прокласти дорогу до добробуту і справедливості, привести дітей – своїх і чужих – до вільної країни, де панує правда і добро.

Коли хтось із наших гине, я вже не відчуваю болю, а про сльози годі й говорити. У мене тільки щось відвалюється всередині, відколюється, як камінець, і з кожною смертю мене стає менше
Кажуть, герої не вмирають, але я хотів би, дуже хотів би, щоб вони замість бути героями жили. Тут, на землі, вони потрібніші, ніж на небі. Тут є багато такого, чого без них не зробить ніхто.
Герої потрібні країні, але Герої потрібні насамперед власним родинам, бо як же зростати без таточка їхнім діткам, як жити далі коханим дружинам, і як не втратити розум від горя нещасним матерям, тим, хто втратив сина на цій клятій війні…

Найсильніше, найпалкіше бажання після прочитання повісті «Чорне сонце»: хай скоріше скінчиться війна, хай більше не проллється кров, хай всі повернуться до своїх рідних, хай буде мир і щастя в нашій Україні!

Читать полностью
bellalili
bellalili
Оценка:
5
"Ми завжди готові до неї, до смерті, ми перемогли страх ще на Майдані, коли пішли на кулі з дерев'яними щитами, коли поруч падали мертві друзі, а ми йшли і йшли до останнього, а потім кожен, хто вижив, сказав собі: "Мене вже немає, я вбитий, але Бог ще відвів мені час для війни, тому не треба нічого боятися -- коли я впаду, то повернуся туди, звідки прийшов. От і все".

Повість, яка дозволяє відчути не просто дух патріотизму, а якусь неймовірну єдність зі своїм народом. "Чорне сонце" (максимальну оцінку я поставила книзі саме і виключно за нього) наповнене силою духу, бажанням захистити найрідніше, найдорожче і, як не дивно для твору про війну, милосердям та гуманізмом.
Пан Василь глибоко зворушив мене. Особливо сподобались яскраві образи героїв (так-так, саме героїв!). Колись під час навчання на філологочному, викладачі пояснювали, що багато фахівців допускаються помилки, коли називають усіх підряд персонажів героями, бо дуже часто вони просто такими не є. Героїв у літературі, звичайно, змальовано набагато менше, ніж простих персонажів людей, які можуть бути дуже цікавими, але не мати жодної риси притаманної дійсно героїчному характерові. Так-от, Василь Шкляр показує нам саме лицарів. Сильні волею, а не лише тілом, розумні та людяні, справжні українці. Може здатися, що тут використана певна ідеалізація, що таких красивих та сильних особистостей насправді не може існувати, особливо на війні, бо вона будь-кого нищить та спричиняє деградацію характеру, поведінки, чеснот. Але таке переконання -- лиш симптом нашого скептичного віку, його хвороб, які називаються невірство та матеріалізм.
Не позбавлена яскравого, щирого гумору, ця повість зображує війну, як вона є, не оминаючи нелюдської жорстокості, злиднів та страху смерті. Здавалося б, як можна жартувати, коли не знаєш, що тебе розбудить завтра: дзвінок від коханої людини, чи гул снарядів, які розриваються десь за кілька метрів. Але така людська натура, якби воїнам не можна було тішити себе найменшими, навіть найбезглуздішими, дрібницями, то божевілля мало б набагато більше шансів заволодіти їхніми душами.
Враження після прочитання залишились стійкі та чисті. Не знаю, чи багато читачів відчули те саме, але для мене ключовим стало натхнення, натхнення робити добро, натхнення цінувати кожну мить життя, натхнення хоч малесенькими справами, але долучитися до покращення життя в нашій країні. Це прекрасне відчуття, що окрилює та сповнює справжнім теплом.

Читать полностью