Мільйони людей полягло…
І мусять живі, скільки будемо жити,
Завжди памятать: це було.
Дуже страшна й важка книга. Про те, як вимирало українське село. Як "червоні" ватажки-злочинці штовхали селян на страшні злочини. Як люди втрачали близьких - своїх матерів і дітей, бо хтось виконував план. І як ставали пустками оселі українців. І нікому було поховати загиблих.
Скільки людей загинуло навіть не за свою непокору - не йти до колгоспу, а тому, що
Ні совісті в них, не жалю…
Я згадую це - і у ночі зимові
Від болю і досі не сплю.
Я теж не сплю після цієї книги. І щороку запалюю свічку пам’яті для тих, хто в 33-му став зорями.
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Была Украина мертвецами покрыта,Миллионы людей погибло...
И должны живые, сколько будем жить,
Всегда помнить: это было.
Очень страшная и тяжелая книга. О том, как вымирало украинское село. Как "красные" вожди-преступники толкали крестьян на страшные преступления. Как люди теряли близких - своих матерей и детей, потому что кто выполнял план. И как становились пустошам дома украинцев. И некому было похоронить погибших.
Сколько людей погибло даже не за свое неповиновение - не идти в колхоз, а потому, что
Ни совести у них, не сожаления ...
Я вспоминаю это - и в зимние ночи
От боли до сих пор не сплю.
Я тоже не сплю после этой книги. И каждый год зажигаю свечу памяти для тех, кто в 33-м стал звездами.