У жорнах історії опиняється цілий народ, сім‘я, одна людина. Власне, нічого нового. Усе як завжди. Від того ще болючіше.
Жили-були люди, які важкою працею нажили собі статок. Родина, яка в генетичній пам’яті зберігає страшну історію про винищення. Про те, як одна маленька недо-людина вирішила знищити цілу націю. І ще багато про що. Про звичайні людські прості речі, які ми не помічаємо у буденності. Про смерть-звільнення і смерть-муку. Про кохання і відповідальність, страх і підлість. Про віру і - що мене дуже потішило - справедливість. Усе ж таки Тетяна Пахомова, яка стала "голосом тих, хто не може говорити за себе", розповіла, що кожен отримав те, на що заслужив.
Безліч філософських питань постає перед читачем. Є над чим замислитися. Варто прочитати.
Це книга про велику людяність. Про те, що людські вчинки мають бути зумовлені навіть не релігійними переконаннями, а тим, що ти - людина.
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
В жерновах истории оказывается целый народ, семья, один человек. Собственно, ничего нового. Все как всегда. От этого еще больнее.
Жили-были люди, которые тяжелым трудом нажили себе состояние. Семья, которая в генетической памяти сохраняет страшную историю об истреблении. О том, как один маленький недо-человек решил уничтожить целую нацию. И еще о многом. Об обычных человеческих простых вещах, которые мы не замечаем в обыденности. О смерти-освобождении и смерти-муке. О любви и ответственности, страхе и подлости. О вере и - что меня очень порадовало - справедливости. Все же Татьяна Пахомова, которая стала "голосом тех, кто не может говорить за себя", рассказала, что каждый получил то, чего заслуживал.
Множество философских вопросов возникает перед читателем. Есть над чем задуматься. Стоит прочитать.
Это книга о большой человечности. О том, что человеческие поступки должны быть обусловлены даже не религиозными убеждениями, а тем, что ты - человек.