ESET_NOD32

Таємниця галицького Версалю

Таємниця галицького Версалю
Читайте в приложениях:
Книга доступна в стандартной подписке
38 уже добавило
Оценка читателей
5.0

Єдиний спадкоємець величного маєтку шляхтичів Потоцьких – галицького Версалю, сотень містечок і сіл та тисяч і тисяч душ, Станіслав Щенсний боявся цієї влади. Йому ніколи не дорівнятися до свого батька – «короля земель руських» Франца Салезія – рішучістю, твердістю, талантом накопичувати багатство. Більше за звитяжну славу йому лестять захоплені погляди, які він ловить на палацовій театральній сцені. Станіслав має стати польським королем, і вже домовлено про шлюб між нащадками двох найславетніших і найзаможніших польських родин – Потоцьких і Мнішеків… Проте молодий Потоцький піде проти волі батьків – одружиться з бідною красунею Гертрудою, матір’ю своєї майбутньої дитини. І тепер його рішення вплине на історію батьківщини й усієї Європи на століття вперед…

Читать книгу «Таємниця галицького Версалю» очень удобно в нашей онлайн-библиотеке на сайте или в мобильном приложении IOS, Android или Windows. Надеемся, что это произведение придется вам по душе.

Лучшая рецензия
sireniti
sireniti
Оценка:
32

Важко почати щось писати про цю книгу. Не така вона проста, як здається, як написано в анотації, ой не така.
Та купила я ії не через те, що прочитала про що вона. Автор мені уже відомий, перший роман занесений в улюблені. То ж я з радістю придбала новий.
Він, правда, трохи не дотягнув, але все рівно це дуже високий клас.

В основі роману трагічна історія кохання нащадка великого клану Потоцьких, майбутнього, як надіялись його батьки, польського короля, Фелікса Потоцького, і доньки скромного шляхтича Якуба Коморовського, Гертруди.
Жили б ми за часів Радянського Союзу, можна було б подумати, що Тетяна Пахомова вдачно замаскувала історичні події за красивою любовною драмою.
Але це не так.
Автор вдало поєднала історію країни з історією кохання.
На фоні того, що відбувалося з нашими землями за тих часів, доля Гертруди здається ще страшнішою, ще сумнішою.

А яке ж красиве було кохання. Як любив Фелікс синьооку Гертруду, свою лісову мавку, яка одного разу просто в лісі збила його з ніг. І час зупинився. І все навколо стало неважливим. Тільки вона, Гертруда, перед очима. Тільки ії тонкий стан, дзвінкий сміх, несміливий погляд мали значення.
Та й вона, крім нього, відтепер не помічала нікого. Тендітна і ніжна, майже дитина, вона здалася під натиском шквалу почуттів. Потяглася до нього, як квітка до сонця. Не знала, бідна, що сонце не тільки гріє, а й обпікає.
Лицар ії виявився не просто в іржавих обладунках, а взагалі якийсь, вибачте "сосунок" ( хоча проситься слово гірше).
Мамин синочок. Вихований в повазі до грошей, не зміг противитися батькам. Не зміг відмовитися від багатства, хоча посаг за Гертрудою був немалий, вони б точно не бідували.
От і вір після цього в щирість почуттів.
Але ж на початку твору Фелікс був такий... обнадійливий. Міркував гарно, по-філософськи майже. Та всі слова його виявились водою.

В роман гарно вплітається містика. Нічого такого "зверх", але це надає йому якоїсь таємничості і навіть трішки готичності.
І є надія на продовження.
Великий болотний дух отримав ще не всі жертви.
Чекаємо?

На русском.

Трудно начать что-то писать об этой книге. Не такая она простая, как кажется, как написано в аннотации, ой не такая.
Но купила я её не из-за того, что прочитала о чем она. Автор мне уже известный, первый роман занесен в любимые. Так что я с радостью приобрела новый.
Он, правда, немного не дотягнул, но все ровно это очень высокий класс.

В основе романа трагическая история любви потомка большого клана Потоцких, будущего, как надеялись его родители, польского короля, Феликса Потоцкого, и дочери скромного шляхтича Якуба Коморовского, Гертруды.
Жили бы мы во времена Советского Союза, можно было бы подумать, что Татьяна Пахомова удачно замаскировала исторические события за красивой любовной драмой.
Но это не так.
Автор удачно соединила историю страны с историей любви.
На фоне того, что происходило с нашими землями в те времена, судьба Гертруды кажется еще страшнее и горше.

А какая же красивая была любовь. Как любил Феликс синеглазую Гертруду, свою лесную нимфу, которая однажды просто в лесу сбила его с ног. И время остановилось. И всё вокруг стало неважным. Только она, Гертруда, перед глазами. Только её тонкий стан, звонкий смех, несмелый взгляд имели значение.
Да и она, кроме него, отныне не замечала никого. Хрупкая и нежная, почти ребенок, сдалась под натиском чувств. Потянулась к нему, как цветок к солнцу. Не знала, бедная, что солнце не только греет, но и обжигает.
Рыцарь её оказался не просто в ржавых латах, а вообще какой-то, простите "сосунок"( хотя просится слово хуже).
Мамин сынок. Воспитан в уважении к деньгам,он не смог противиться родителям. Не смог отказаться от богатства, хотя приданое за Гертрудой было немалым, они бы точно не бедствовали.
Вот и верь после этого в искренность чувств.
Но в начале произведения Феликс был такой... обнадеживающий. Рассуждал красиво, по-философски почти. Но все слова его оказались водой.

В роман красиво вплетается мистика. Ничего такого "сверх", но это придаёт ему какою-то таинственность, даже отдаёт немножко готикой.
И есть надежда на продолжение.
Большой болотный дух получил ещё не все жертвы.
Ждём?

Читать полностью
Лучшая цитата
В усі часи великий гаманець успішно робив і робить із людей велике гімно
В мои цитаты Удалить из цитат
Оглавление