«Звірослов» читать онлайн книгу 📙 автора Тани Малярчук на MyBook.ru
image
Звірослов

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Недоступна

Премиум

4.2 
(5 оценок)

Звірослов

197 печатных страниц

Время чтения ≈ 5ч

2009 год

0+

Эта книга недоступна.

 Узнать, почему
О книге

Звірослови – це чудернацькі середньовічні енциклопедії про тварин. З них давні українці могли дізнатися, що, наприклад, саламандри не горять у вогні, а носороги – схожі на бика істоти, що витоптують поля пшениці. «Звірослов» Тані Малярчук продовжує втрачену середньовічну традицію. Людина, на думку авторки, подібна на метелика (курку, собаку, медузу, щура, ворона, слимака, свиню, зайця, пуму), це істота, яка хоче, щоб її любили, а її не любить ніхто…

читайте онлайн полную версию книги «Звірослов» автора Таня Малярчук на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Звірослов» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация
Дата написания: 
1 января 2009
Объем: 
356072
Год издания: 
2009
Время на чтение: 
5 ч.
Правообладатель
1 661 книга

lyuda_radon

Оценил книгу

Є книжки для вдумливого читання, є для того щоб підштовхнути до чогось, є пусті, абсурдні, смішні, а є книжки, які читаєш і майже в кожному герої когось пізнаєш. Начеб-то автор озирнувся навколо себе й кожного змалював словом.

Gallus domesticus. Таких дівчат як героїні повнісінько приїжджає підкорювати столицю, тих які вчились аби як, розуму так собі. Та й від життя начеб-то небагато хочуть. Цікаво спостерігати за людьми які оточують Капітоліну. Сподобався своєї правдивістю момент в підземному переході (так-так у нас люди не розуміють альтруїзму)
Canis lupys famialaris. Думаю той хто хоч раз стикався з біганням державним установами зустрічав таку собі Ельвіру Володимирівну. Яка й готова вам допомогти, але якщо це дійсно вам потрібно і якщо вона звичайно не буде заклопотана іншими справами. Мене завше вражає як робітники державних установ можуть своє постаттю, поглядом, декількома словами показати свою значущість і зверхзаклопотаніть.
Aurelia aurita. Тепер ми з вами завітаємо до лікарняної установи, такої звичайнісінької районної поліклініки.

"…вони мені однаково не допоможуть, тільки гроші здеруть. І мені не шкода грошей, я заплачу, але вони не допоможуть. Поглянь на них: ці дві жінки не люблять людей. І ті, що не люблять, не можуть допомогти в принципі, навіть якби раптом з якогось дива захотіли"

Терпіти не можу дільничних терапевтів, не виключаю, що серед них є гарні лікарі, але по більшості, то невдахи.
Rattus norvegicus. Наскільки деякі люди подібні до тварин, і як іноді тварини можуть для одинокої людини стати більше ніж оточуючі люди.
Corvus Corax

"Осінь – пора старих фотографій"

Оповідання, яке нагадує мені осінній парк, грає музика на баяні, і люди похилого віку: чоловіки в піджачках з орденами і медалями на грудях, жінки – з гасовими хусточками на шиях, з гарними зачісками і підмальованими губами танцюють під віденський вальс. Напрочуд красива історія.
Limax maximus. Що спільного між чоловічою зрадою і слимаками. Й те, й те огидне і слизьке, й так не хочеться в цьому виборсатися.
Sus domestica Як за часту нам хочеться зрівнятися з тими хто нас оточує, хоча можливо не ми не гідні з ним спілкування, а вони, бо вони бачать тільки зовнішній фасад, і надають перевагу зовсім іншим речам ніж ми.
Lepus europaepus. Герої цього оповідання зустрічаються нам кожного дня. Кожен з нас проходить біля яток, за якими стоять такі продав чині як Гальшка, й тих водіїв Іванів, ми бачимо кожного дня по декілька раз. Тільки ми не звертаємо на них уваги, як і вони на нас. Але в кожного з них теж є свої тайни, мрії та сподівання.
Puma concolor. Кожна людина мріє зустріти того єдиного з ким можна прожити усе життя. Але зачасту ми навіть самі не уявляємо чого ми насправді хочемо. І можливо якщо, до того що в нас є додати три дні насолоди, то можна буде потім цілий рік насолоджуватися самотою.
Thysania agrippina Ну от чому нахабним завше везе більше, ніж скромним дівчатам (жінкам). Чому до того кого моляться не звертає уваги на молящихся, а та яка не перед чим не зупиниться у своїй меті, навіть ніколи у нього нічого не просила. Невже краще просто злетіти метеликом до Святих небес, ніж спробуваним на землі жіночого щастя. А ідея з метеликами до свят мені дуже сподобалась.

11 августа 2014
LiveLib

Поделиться

tatum

Оценил книгу

психологические портреты. серая обыденность.

книга хорошая. я не пожалела, что прочла. но депрессивная. ходишь потом сам не свой, хочется взрезать грамм 200 коньяка или хотя бы отсмотреть серии три "друзей", чтобы отвлечься и позабыться. обилие полуфантазийных переплетений не перебивает отчетливый вкус жестокой реальности. и если даже очередная новелла казалось бы и хорошо заканчивается, ощущения хеппи-энда нет, счастья послевкусие не имеет.

здесь нет мастерского слога, так чтоб, наслаждаясь, перекатывать на языке слово за словом в отдельно взятой фразе. написано не. красиво. а очень просто. читается легко и быстро. (кстати, несмотря на то, что малярчук, как и большинство сучукрлита, с западной - язык у нее вменяемый, не нужно бегать за словарем по пять раз на страницу, как, например, с дерешем; правда, вот коробят иногда все эти "масква", "дєвушка", "дом, в катором ти живьош" etc)

неудачникам читать не рекомендуется. suisideness.

13 декабря 2010
LiveLib

Поделиться

vikaandvitalik

Оценил книгу

Бажання прочитати цю книгу я мала ще з 3-го курсу інституту. Але якось так склалось, що спочатку не могла знайти паперовий вариіант книги, потім закрутилось-завертілось та й забулось. Але ось, зовсім недавно я отримала змогу прочитати "Звірослова" Тані Малярчук. По собі книга залишила незрозумілий присмак та ще й купу думок. Що ж, це непоганий багаж, як для такого невеличкого видання.
"Звірослов" являє собою збірку історій з життя простих людей, які можуть жити з Вами по сусідству, чи, можливо, в одному під'їзді, а, може, й у квартирі поруч. Кожна історія - буденна і, навіть, простецька, але при цьому читач ( маю на увазі себе) щиро вірить кожному герою, співчуває кожній проблемі, намагається аналізувати вчинки ГГ. Коли починала читати, то книга здалась посередньою, нецікавою. Був момент, коли хотілося кинути. Та дочитавши "Звірослова" я зрозуміла, що саме такою повинна бути збірка оповідань - чесною, відвертою, максимально простою та наближенною до повсякдення. Бо людині хочеться читати про таких, як вона сама, хочеться пізнавати в героях своїх близьких, друзів, сусідів, а інколи і себе. У цьому є якесь особливе задоволення. Отже, по прочитанні зробила висновок, що все-таки мені сподобалось.

5 августа 2014
LiveLib

Поделиться