Немає часу сумувати – життя продовжується, брате
В безсиллі руки опускати – життя продовжується, брате
Тобі не треба забувати, життя продовжується, брате
Життя продовжується, брате, ще буде час перемагати
Я клянусь, я здіймусь я навіть з попелу відтворюсь
Ти лише тільки повір, я коли треба повернусь
Я тобі в цьому клянусь, клянусь!
(с)"Хорта"
Та й що сумувати - у житті завжди може залишитися привід для гарного настрою. Наприклад, можливість прочитати нову книжку від чудового творчого тандему двох улюблених письменниць.
Я звикла не пропускати новинок від Дари Корній. Мене завжди притягує магнітом колорит цих книжок, їхня мова, живість героїв, магічність і водночас життєвість ситуацій, у які вони потрапляють.
Це друга книжка Дари Корній, написана у співавторстві з Талою Владмировою. Першу, що називається "Зозулята зими" я прочитала в лютому 2014 року. (рецензія)
Тоді я ще не знала, що це був один з останніх місяців до того, як моє життя зміниться назавжди через обставини, що від мене ніяк не залежали.
Та одне залишилося незмінним - я так само з нетерпінням чекаю новинок від Тали Владмирової й Дари Корній, стараючись в будь-якому випадку прочитати їх, навіть коли нема шансів прочитати на папері й придбати в колекцію.
Ще жодна книжка, яка вийшла з-під пера Дари Корній не розчарувала мене - вона завжди творить в своїх книжках окремий світ - такий знайомий і такий незвичайний! Що стосується "Зозулят зими", то від них я була просто в захваті, адже ця книжка написана незвичним стилем - від першої особи багатьох різних персонажів.
Книжка "Крила кольору хмар" не стала виключенням в списку моїх улюблених книжок з сучасної української літератури. Вона вище, ніж просто книжка про життєві проблеми чи про пригоди. Вона більше, ніж те, що зараз прийнято називати young adult. Але вона й незвичніше ніж просто роман для дорослих. Як і вищезгадані "Зозулята зими", ця книжка для мене є зразком українського магічного реалізму - того самого магічного реалізму, який ми можемо зустріти у творах Габріеля Гарсії Маркеса, Хуліо Кортасара й Карлоса Руїса Сафона. Тільки дуже своєрідного магічного реалізму.
Якщо ви ніколи не були у Львові, як я, ви точно зможете проникнутися атмосферою цього давнього міста, яке бачило на своєму віку багато різних країн, війн, режимів та змін, але залишилося живим та особливим.
Ви познайомитеся з дуже цікавою дівчиною Аделаїдою, чи то Адкою, Адусею, Адочкою, яка праціє офіціанткою в нічному клубі, а насправді є донькою одного з чистокровних сірих янголів, що їх колись скинули з небес, але й з темними їм виявилося не по дорозі... це звісно, спойлер, але ж ви з першої сторінки зрозумієте, що Ада незвичайна дівчина, тож вибачте мою відвертість.
А ще, мені як людині, що читала "Зозулята зими" було приємно знову зустрітися з Інною - енергетичною вампіркою з особливою манерою говорити. Це ніби зустріч зі старим другом посеред незнайомого міста на іншому боці світу.
Я особисто впевнена, що кожна людина від народження має крила. Головне не дати життєвим обставинам ті крила забруднити чи, не дай Боже, обірвати.
Звісно, я раджу читати цю книжку:
По-перше, тим хто цінує сучасну українську літературу та слово;
По-друге: всім тим, хто шукає розради у скрутному становищі.
По-третє, всім тим, у чиї руки потрапить ця книжка, бо це - шматочок щастя, який дістається не кожному, маленьке сонце на темному обрії. Після прочитання цієї книжки на душі стає тепло.
Окреме дякую обом авторкам за епіграф з творчості запорізького гурту "Хорта". Дива не буде... якщо не діяти, звісно. А от якщо діяти й вірити, дива відбуваються на кожному кроці. Головне їх бачити. І пам'ятати, що Богу видніше, що для нас краще. І ще важливо, зробивши вибір, ніколи не шкодуйте про нього! Адже це ваш вибір. Ваш шлях. Ваше життя. І нехай супутниками у цій дорозі для вас будуть книжки. Такі щирі, повчальні й захоплюючі книжки, як ця.