Цитаты из книги «Бути щасливіше. Сьогодні. Зараз. Завжди»

Крім усього іншого, необхідно пам’ятати, що подолання труднощів збільшує нашу здатність до насолоди: пережиті знегоди не дають нам сприймати насолоду як щось само собою зрозуміле і нагадують про необхідність бути вдячними за всі великі й маленькі радості життя.

Для того щоб втілити в реальність потенційні можливості щастя, які щедро дарує нам життя, ми повинні спочатку зрозуміти, що «життя таке, яке воно є», у житті немає нічого, крім повсякденних звичайних речей, деталей мозаїки. Ми живемо щасливим життям, коли знаходимо сенс і відчуваємо насолоду, проводячи час з коханими людьми, або вивчаючи що-небудь нове, або працюючи над цікавим проектом. Що більше днів нашого життя заповнено подібними

можливо, перетворіть ці поради на ритуал. Якщо, наприклад, ваше старше «я» радить вам проводити більше часу з рідними людьми, пообіцяйте додатково раз на тиждень або раз на два тижні виїжджати зі своєю родиною на пікнік. Повертайтеся до цієї вправи регулярно – переглядайте те, що ви написали раніше, додайте до цього щось іще й постійно запитуйте самого себе, чи дослухалися ви до поради внутрішнього мудреця.

навчання за типом заглиблення і за типом любовної гри.

Я закликав їх ризикнути й спробувати знайти свою зону росту (золоту середину між зоною комфорту і зоною паніки).

У зв’язку з цим розглядається ставлення до щастя гедоніста, який живе лише задля миттєвої втіхи, й учасника щурячих перегонів, який відкладає всі радощі життя на потім заради досягнення якоїсь майбутньої мети. Насправді жоден із цих підходів не стає в пригоді більшості людей, адже і той, і той легковажить нашу основну потребу в тому, щоб будь-яка справа, якою ми займаємося, йшла нам на користь і зараз, і в майбутньому.

Суддя Верховного суду Олівер Венделл Голмс зауважив якось: «Я копійки щербатої не дам за простоту по цей бік складності, але за простоту по той бік складності я віддав би життя». Голмса цікавить тільки та простота, яка приходить після довгих пошуків і досліджень, глибоких роздумів і ретельних перевірок, а зовсім не та, яка міститься в голослівних загальниках та імпровізованих розумуваннях.

Позитивна психологія, що її найчастіше визначають як «науку про оптимальне функціонування людини»[1], була офіційно проголошена самостійною галуззю наукових досліджень 1998 року. Основоположник її – президент Американської психологічної асоціації Мартін Селіґман.

Провідний науковець у галузі позитивної психології Міхай Чіксентміхайі ламає голову над елементарним питанням, на яке не так просто знайти відповідь: «Якщо ми такі багаті, то чому ми такі нещасні?»

Я закликав їх ризикнути й спробувати знайти свою зону росту (золоту середину між зоною комфорту і зоною паніки