Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Не вурдалаки

Добавить в мои книги
19 уже добавили
Оценка читателей
4.33
Написать рецензию
  • LANA_K
    LANA_K
    Оценка:
    23
    Бути матір'ю та дружиною - різні речі. Важко навіть сказати, ким бути легше, а ким важче.

    Книга – сповідь старенької жінки, яка через все життя пронесла найщиріші почуття. Марія розповідає свою історію з самого дитинства. На її долю випало чимало страждань. Найтяжче випробування – війна. Страшні випробування випали тоді на долю українців. Не набагато краще було і в післявоєнні голодні роки. Люди виживали, а не жили.

    Сподобалося мені те, що автор не робить особливого акценту на цих страждання. Мені здалося, що вона не хоче викликати жалість до себе. А просто розповідає про те, як тяжко жилося людям. Але вони боролися, бо хотіли жити. І завжди намагалися залишатись людяними. Незважаючи на обставини.

    Сторінка за сторінкою проноситься перед нами життя Марії. На її долю випало багато радості, але і не мало горя довелося пережити цій жінці. Найбільше кохання в її житті – Роман. Чоловік, з яким довелося прожити їй багато років. Але і тут не обійшлося без сюрпризів. Адже коли постійно все гарно, то обов’язково десь поряд причаїлось і чекає лихо….

    Гарна книга, про гарно прожите людське життя. На мій погляд, не дивлячись на всі негаразди, Марія прожила гарне життя. Яке подарувало їй, окрім смутку, чудові миті, що до країв заповнили її душу.

    Душа людини - посудина. Всевишній надав людині право вибору: чим її наповнювати. Недобрі люди накопичують у ній жовч злості, жадібні - думки про гроші, добрі - любов.
    Читать полностью
  • LeRoRiYa
    LeRoRiYa
    Оценка:
    10

    Час Великої Вітчизняної Війни.
    Долі людей.
    Біль. Жаль. Смерті.
    Ця книжка насичена трагедією війни.
    Чи читати її? Однозначно так. Я б її навіть до шкільної програми включила.

    Душа людини - посудина. Всевишній надав людині право вибору: чим її наповнювати. Недобрі люди накопичують у ній жовч злості, жадібні - думки про гроші, добрі - любов.
  • ira-tis
    ira-tis
    Оценка:
    9
    Зараз нас називають дітьми війни. Якось це не правильно. Війна вмивається людськими слізьми, живиться тисячами загиблих людей, запиває їх людською кров'ю, йде по кістках, руйнує не лише міста та села, але й душі. Вона жорстока, вона - вбивця, вона - розлучниця, вона відібрала, вкрала та зжерла, нещадно проковтнула наше дитинство. Війна не може мати дітей, а нас чомусь називають дітьми війни...

    Роман "Не вурдалаки" - неймовірно прониклива історія кохання, історія про гарно прожите життя, коли не соромно озирнутись назад, бо після себе можна побачити багато років тяжкої сумлінної праці, повагу своїх учнів та чтетверо дітей та дванадцять внуків.
    Життя головних героїв було тяжким: вони пережили Другу світову війну, перші повоєнні роки та тяжкі 90-ті. Але Марійка та Роман намагалися бачити прості буттєві радості в кожній хвилині свого життя. Вона разом пережили всі злети і падіння, радість і лихо, та по при всі незгоди уберегли свою родину.

    Життя - відрізок між народженням та смертю. Воно таке непередбачуване! Іноді у ньому течія спокійна та гладенька. Іншого разу нагадує гострошпилеву будівлю, часом схоже на кімнату, у якої є чотири стіни та немає вікон та дверей. Бувають моменти, коли людина натикається на броньовані металеві двері з величезним замком.

    На мою думку, цю історію життя повинен прочитати кожен: від молоді до старшого покоління, оскільки книга сповнена життєвої мудрісті, любові до навколишнього світу та неймовірної жаги до життя.

    Читать полностью
  • MyNameJulia
    MyNameJulia
    Оценка:
    8

    Неймовірно пронизлива історія одного життя. 15 хвилин тому я відклала книгу вбік, намагаюсь розібратись у почуттях. Стало страшно. Страшно через те, що життя минає, що не встигну я озирнутися як за плечима будуть десятки і десятки років. Історія, написана жінкою, що прожила життя, пройшла нелегкі роки, зуміла зберегти розум, мудрість та кохання. Жінку, котра змогла збудувати неймовірно чудову родину. Це книга про життя, про кохання, про стосунки, дружбу, про вічне і незмінне... Вона справді надихає. Хочеться прожити життя, щоб як Марія, озирнутися назад: а за плечима роки улюбленої праці, діти, внуки, щире кохання... І Сила. Сила, що допомагає триматися в моменти скрути та біди. Здавалось би, в книзі нічого особливого: просто історія. Тут немає кульмінації, розвязки чи крутих перипетій сюжету. Її кульмінація - це життя, а розв*язка - це смерть. А між життям і смертю - безкінечність почуттів та переживань.
    Неймовірна книга. Легка і надихаюча

    Читать полностью
  • mbaglay
    mbaglay
    Оценка:
    5

    Світлана Талан "Не вурдалаки".
    Якось зачепила мене ця книга. Ніби нічого шедеврального.Звичайний роман, про звичайних людей. Навіть стиль"занадто вчительський" мене спочатку дратував,але потім зрозуміла авторську задумку. Якось прийшло усвідомлення,що людське життя дійсно,як сірничок-не встиг запалити,а вже й догорає. Цілу ніч мені сюжет крутився ще в голові. Скільки людині пережити доводиться.Важко було читати про голодні роки(аж на стільки голодні!!!!),про розчарування людей(вони ж так щиро вірили системі!)...Не знаю,думаю книгу варто прочитати,щоб знати як все було.Скільки доль,скалічених війною,голодом,радянською системою вже давно заховані у сиру землю і ми про них не дізнаємося,то варто приділити часу хоч тим кільком сторінкам,які готові перед нами відкритися.

    Читать полностью