«Anarсhy in the Ukr. Луганський щоденник» читать онлайн книгу📙 автора Сергій Жадан на MyBook.ru
Недоступна

Стандарт

4.33 
(6 оценок)

Anarсhy in the Ukr. Луганський щоденник

200 печатных страниц

2014 год

16+

По подписке
229 руб.

Доступ к классике и бестселлерам от 1 месяца

Эта книга недоступна.

 Узнать, почему
О книге

читайте онлайн полную версию книги «Anarсhy in the Ukr. Луганський щоденник» автора Сергій Жадан на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Anarсhy in the Ukr. Луганський щоденник» где угодно даже без интернета. 

Поделиться

Burmuar

Оценил книгу

Если бы в моей жизни встретился человек, который никогда не читал Жадана, и которому было бы не наплевать на мое мнение об этом авторе (что, согласитесь, маловероятно, ведь всем наплевать на все мнения, кроме своего собственного), то я бы выдвинула ему очень простое предложение. Я бы посоветовала ему взять любую книгу Жадана и почитать заглавия. И если человек этот поймет, что его не мутит и не кружит от них, что у него не заходят шарики за ролики, а это как-то даже немного вставляет, то я бы сказала, что можно садиться и читать.

Жадан совершенно заслужено стал чем-то уникальным, потому что он, такое впечатление, и родился уникальным, чтобы сделать с украинской литературой то, что он делает - показать ей большой и артистичный фак и создать ее заново. Он так не только пишет (большая ошибка большинства писателей), он так живет. Живет именно в том странном и неприглядном мире, о котором пишет, более того, он умудряется этот мир любить.

А я боюсь его мира. Но люблю Жадана. И не только как поэта и писателя, но еще и как музыканта. Кроме Вакарчука, он единственный, на чей концерт мне захотелось пойти за последние 5 лет, а это о чем-то говорит. По крайней мере, мне кажется, что этим своим поступком я доказываю, что слова о любви к Жадану и его творчеству - не просто слова.

А книга об анархии - она скорее нон-фикшн, скорее размышления обо всем вокруг, это не художественный роман либо сборник рассказов. И это первое мое знакомство с Жаданом-публицистом (хотя какая это публицистика?).

Внежанровая книга о жизни, которую не хочется узнать поближе. Густая и насыщенная. Мощная. Мне понадобилось три дня чтения, чтобы одолеть эти неполные 300 страниц, потому что больше, чем читала, прочесть не могла. Это нужно переваривать, чтобы не вырвало эмоциями, болью и неприятием. И это круто. Впрочем, как всегда.

Поделиться

GaLina_KGB

Оценил книгу

УВАЖНО СЛІДКУЙ ЗА ХВИЛЯМИ – ОДНА З НИХ ТВОЯ

Вперше знайомлюся з прозою Жадана. Вона дещо відрізняється від поезії, вона більш викриваюча, більш неприкрашена, хоча така ж влучна і печальна.
«Anarchy in the UKR » - твір без початку і кінця, і без сюжету також. Жадану не потрібен сюжет, він пише про те, що знає, про те, що бачив і відчував. Про все, що було, про захоплення, прагнення і розчарування, про безробітних, алкоголізм і проституток ("обов’язково проституток, я наполягаю"), про вокзали і про музику. Я дуже люблю коли знаючі (шарущі) люди пишуть про музику, про гарну музику, про вічну, тоді я починаю любити її ще більше.
І ще більше я почала любити творчість Жадана. Не за історії про водяру і котлети, і точно не за лайливі слова (як би гармонійно вони не вписувалися в текст), ні. Я люблю його сарказм і самоіронію, коли хочеться зацитовувати цілі сторінки.
Я ніколи не була ні в Харкові, ні в Луганську, а тепер і не хочеться. В книзі Жадана все сіре і похмуре, просякнуте безвихіддю, всі його спогади. Можливо я чогось не розумію, але, якщо у Сергія Вікторовича були такі дитинство і юність, мені якось його навіть шкода.

Тут немає чого робити навіть удень. Вночі тут немає чого робити взагалі.

Поделиться

FilleOrange

Оценил книгу

його проза - суцільна поезія. неважливо про що пише Жадан. головне, ЯК він це робить. мандрівка місцями бойової слави Махна, а разом з тим і незатертими спогадами з життя письменника. після прочитаного обов"язково захочеться туди поїхати. якщо не в Гуляйполе, то у Харків точно!

і все закінчиться хепіендом або по-іншому, але все-таки якось завершиться. і кожен прийде додому, "впаде навзнак,і, засинаючи, дивиться в небо. небо в цей час лежить на животі і, так само засинаючи, дивиться на нас".

Поделиться

Еще 2 отзыва
Мене ніколи не цікавила політика, за винятком тих випадків, коли вона пролазила попід двері мого помешкання й починала смердіти просто в мене на кухні, тоді я нею цікавився, власне, я цікавився тим, як її позбутися. Спробуй як-небудь – позбудься політики у своєму житті. Побачиш, чи вдасться це тобі, на скільки тобі стане сил і терпіння. Вона надзвичайно вчеплива, ця курва, вона буде заповзати в шпарки й тріщини, буде маніпулювати тобою, обов’язково буде, ти, сам того не бажаючи, почнеш брати участь у цій грі, влаштованій для тебе. Але спробуй грати в цю гру за своїми правилами – і відразу ж отримаєш по руках, спробуй, скажи їй – о’кей, я хочу займатися політикою, я хочу вступити в нормальну комуністичну партію. Де в цій країні нормальні комуністи? Чому вони всі їздять на «мерсах»? Я хочу мати нормальний парламент, який би легалізував гашиш. Я не хочу, щоб моїми депутатами були ці жирні свині.
19 января 2017

Поделиться

Автор книги