Брама Європи – це не лише назва для книги з історії України, але й її найточніша характеристика. Чому? Україна протягом своєї вікової історії служила кордоном для східної і західної культур, мусульманства й християнства, Європи й Азії.
Важко не виділити переваги цієї книжки:
1. Історичність.
2. Об‘єктивність.
3. Доступність.
Проте через чи не дискримінацію праць українських науковців складається враження того, що події були розглянуті однобічно. Плохій, безумовно, відноситься до істориків західної школи, полишаючи позаду радянські й націоналістичні школи історії. Головним чином це видно з того, що він не закриває очі на, можливо, не зовсім приємні теми української історії, пояснюючи, так кажучи, їх ядро і їх наслідки.
Окремою темою для розмови є назви глав і розділів, які, не дивлячись на їх явну метафоричність, художність, прекрасно ілюструють певні моменти з історії.
Автор пов‘язує історію з теперішнім часом, кажучи про повторюваність подій, до речі, в епілозі прекрасно описані події з історії, які передували тому, що є в нас наразі.
Великим плюсом є те, що українська історія змальовується на тлі світової, через що можна краще зрозуміти зміст тих чи інших подій з неї. У той же час, я знайшов деякі невідповідності історії від Плохія з історією у поданні підручників, Грушевського й навіть Субтельного. Мені важко зрозуміти, де тут неправда, хоча, мені здається, що це небагато означає, адже невідповідності важливі лише у певному напрямку думок, тобто у глобальному плані вони значення не мають.
У панорамі історії «Від скіфських воєн до Незалежності» ми побачимо зліти й падіння бажань і сил українського народу, його величні здобутки й не менш великі провали, програші. Ми можемо упевнитися у тому, що історія – це важливий аспект нашого життя, яка може пояснити (у гарному викладі) походження нашого часу, може пояснити повторюваність подій і вберегти від можливих прорахунків.
Сергій Плохій створив прекрасну працю з історії України, яка може статися в нагоді не лише історикам, але простим громадянам, бо легко у прочитанні й загалом дає цілком гарні знання з історії, якими про всяк випадок можна озброїтися і вести достойну полеміку, хай не з політичних питань, а краще з наукових.