«Ода до радості (збірник)» читать онлайн книгу 📙 автора Володимира Лиса на MyBook.ru
image
Ода до радості (збірник)

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Недоступна

Премиум

3.67 
(6 оценок)

Ода до радості (збірник)

158 печатных страниц

Время чтения ≈ 4ч

2014 год

16+

Эта книга недоступна.

 Узнать, почему
О книге

Одного разу десять відомих авторів – Люко Дашвар (Херсон), Володимир Лис (Луцьк), Сергій Жадан (Харків), Галина Вдовиченко (Львів), Макс Кідрук (Рівне), Лариса Денисенко (Київ), Ірен Роздобудько (Донецьк), Олександр Гаврош (Ужгород), Євген Положій (Суми) та Яна Дубинянська (Крим) – вирішили поділитися своїм рецептом радості. А радість буває різна: легка, як вітерець, або з присмаком смутку, тепла й тиха чи сонячно яскрава – обирайте свою.

читайте онлайн полную версию книги «Ода до радості (збірник)» автора Володимир Лис на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Ода до радості (збірник)» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация
Дата написания: 
1 января 2014
Объем: 
284683
Год издания: 
2014
ISBN (EAN): 
9789661476300
Время на чтение: 
4 ч.

Ari70750

Оценил книгу

Перше оповідання Євгена Положія - "Обраний" дуже схоже на шкільний твір - коли тобі дали тему, яка ну зовсім-зовсім не до душі, а написати щось треба, та ще й обсяг витримати. І от ти пишеш - радість, вона повсюди, радійте люди - ви особливі. Пишеш, пишеш - вже ж нібито й небо описав, й перехожих і навіть собаку, а сторінок ще замало. І ти пригадуєш якийсь відомий класичний твір (такий, щоб поскладніше, та потовстіше був), і вже пишеш про нього (ну той що, що з читачів збірника його найімовірніше прочитало відсотків 30 щонайбільше), проте місія виконана, тридцять сторінок надруковано.
Тим контрастніше читати далі Люко Дашвар "Лакмус" – простий, але символічний твір з алегоріями та наявністю сюжету.
"Особливих немає. В принципі. Є звичайні, які забули, що вони такі ж, як інші..." - І в цьому, на мою думку, є головна думка твору. Незважаючи на відкритий кінець, хочеться вірити в світле майбутнє. Тим паче, що далі йде твір Макса Кідрука "Я полечу!" - цікаве, кумедне, легке і напрочуд молодіжне оповідання. Більше не буду нічого про нього писати - краще один раз прочитати оригінал.
Лариса Денисенко "Каштанове пташеня" - такі історії забуваються перші. Написано легко, проте сюжет скоріш сумний, ніж радісний.
Сергій Жадан "Шляхи сполучення" - тема кохання ніколи не втратить своєї актуальності, а тут ще й несподіваний кінець.. Зрештою мені теж сподобалось.
Галина Вдовиченко "Запах скошених кульбабок" - мила і трохи сумна історія про чудову жінку, котра жила не в чудовий час. З таких милих бабусь треба брати приклад!
Олександр Гаврош "Жертва любові" - упущені можливості - це скоріш привід для смутку, ніж для радості. Але життя у нас таке, яке є - прожив його вже не можна переписати наново - і треба про це завжди пам'ятати.
Яна Дубилянська "Остров" - це наче уривок з якоїсь пригодницької книги. Нам описали головних герої, місце їх майбутньої мандрівки і ... на цьому закінчили. Якщо добре попрацювати, з того міг би вийти досить непоганий роман... Саме так..
Ірен Роздобудько "Місцевість" - оповідь в дусі Оруела з посиланням на радянські часи, яка нас плавно виводить на наступний (він же останній) твір - Володимир Лис "Дорога 1429-2014". Взагалі це навіть не твір, а скоріш збірка статей різних років, об'єднана одним автором, однією темою, і доповнена висновком (проте від того не менш цікава). До НАТО можна ставитись по-різному. Я не люблю політику і не буду у неї лізти, нехай кожен вирішує для себе якого боку вулиці йому притримуватися. Скажу лишень, що мене шкрябонула по серцю промовка про мову.
"Але на той момент мені якось на думку не могло спасти, що так важливо у своїй державі розмовляти іноземною мовою."
Під іноземною малась на увазі російська (це так, про всяк випадок). Я дуже люблю українську мову, хоча більшу частину свого життя спілкуюся російською. Але також можу спілкуватися англійською та ще декількома східними та європейськими мовами.. і ніколи не могла зрозуміти цих реверансів навколо мови - вона потрібна, щоб люди могли ладнати між собою, а не навпаки. Якщо серед сотні нормальних людей ти зустрінеш десять - хамів, це не значить, що й всі інше 90 такі ж самі. Це не мова винна, а люди. То ж і причина в вихованні, а не в тому, що хтось з заходу, а хтось - зі сходу.

Взагалі збірка мені сподобалась - видно що кожен з письменників по своєму хвилюється за рідну країну, і це приємно. Тим паче в такі часи.

9 февраля 2015
LiveLib

Поделиться

mokasin

Оценил книгу

Ну яж же без польотів нащадку пілотів. Але біда в тім, що льотні училища йому не по кишені. Тому разом з односельчанином вони проектують геліостат, аби піднятися у небо. Але у розрахунки вкралася помилка...

Перевод

Ну как же без полетов потомку пилотов. Но беда в том, что летные училища ему не по карману. Поэтому вместе с односельчанином они проектируют гелиостат, лишь бы подняться в небо. Но в расчеты вкралась ошибка...

16 декабря 2015
LiveLib

Поделиться

nechItabelna

Оценил книгу

Не знайшла радості від прочитання збірки.
Єдиний хороший пізнавальний твір з роздумово-філософським закінченням - "Дорога 1429-2014"

15 января 2015
LiveLib

Поделиться

Без багатьох речей можна жити, лише без радості – ніяк. Вона наче повітря – за її відсутності людина задихається. За будь-яких обставин без неї не обійтися. Надто у часи випробувань, коли найбільше потрібні віра у власні сили, надія на краще, любов до ближнього. І не так вже суттєво, скільки саме її маємо – багато чи мало, краплю чи океан. Вона просто має бути, бодай як мікроелемент, без якого не функціонуватиме живий організм.
14 февраля 2017

Поделиться

Без багатьох речей можна жити, лише без радості – ніяк. Вона наче повітря – за її відсутності людина задихається.
8 декабря 2016

Поделиться