Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Жесть

Читайте в приложениях:
26 уже добавило
Оценка читателей
4.57
Написать рецензию
  • Virna
    Virna
    Оценка:
    16

    Эта книга похожа на лоскутное одеяло смешных, абсурдных немного сумасшедших историй. Читая, постоянно думала "Дурдом полный! И именно поэтому такое действительно могло где-то быть".
    Книга удачная и очень колоритная, совершенно своеобразная и видимо неповторимая. Подкупает своей искренностью.
    Я не узнала в героях себя, но такие персонажи точно есть среди знакомых и не слишком людей вокруг. Думаю в каком-то уголке постсоветского мира точно творится такая жесть.

    Ця книга схожа на лоскутне одіяло смішних, абсурдних трохи божевільних історій. Читаючи, постійно думала "Дурдом повний! І саме тому таке дійсно могло десь бути".
    Книга вдала і дуже колоритна, абсолютно своєрідна і мабуть неповторна. Підкупає своєю щирістю.
    Я не впізнала в героях себе, але такі персонажі точно є серед знайомих та не дуже людей навколо. Думаю в якомусь куточку пост-радянського світу точно твориться така жесть.

    Читать полностью
  • nikolaevava
    nikolaevava
    Оценка:
    5

    Прекрасна добірка таких зворушливих та смішних історій. Проковтнула її за пару годин у кав'ярні. Тепер неавторитетно рекомендую всім романтичним замріяним дєвучкам та скептично налаштованим хлопчикам.

  • algonda
    algonda
    Оценка:
    2

    Я завжди стараюсь дочитати книгу до кінця, поважаючи тим самим труд автора і всіх інших, які приділили час і роботу до історії, яка нарешті матеріалізувалась. І книга "Жесть" перша, яку я дочитала для того, щоб написати про неї відгук. Це моя перша рецензія, тому вибачте наперед, якщо щось не так.
    Обурило те що я всюди начиталась приємних відгуків про веселу, цікаву книгу "Жесть", читаючи яку не лише відпочиваєш, а можеш насміятись досхочу, та ще й поплакати моментами... купилась на гарні слова і була просто шокована... Перші сторінок 20 думала, що все це якась фігня, проте далі ситуація не змінилась. Правда знайшлось два моменти в книзі, коли я посміхнулась і то швидше з тупості, ніж із сюжету.
    Коли закінчила читати, то зрозуміла, що "Жесть" нагадує збірку довгих, занудних і несмішних анекдотів. Плюс до всього щей матюків "міцних" вистачає, а для мене це на рівні примітивної пошлятини.
    Коротше кажучи, книга "Жесть" не для тих хто любить уявляти собі головних героїв, поринаючи в події твору; не для тих хто відчуває слова і переживає всі емоції і почуття, якими часто наділяють книги; не для тих, хто хоче підняти собі настрій чимось веселим і легким... Я вазагалі не знаю для кого може бути така книга.

    Читать полностью
  • Kulchitskaya
    Kulchitskaya
    Оценка:

    Неймовірно легко читається. Зворушливі історії. Автор - умнічка. Читала би ще і ще. Для хорошого настрою і розрядки від важких текстів саме воно! Рекомендую! Не пошкодуєте.

  • jillian1410
    jillian1410
    Оценка:

    Перше, на що я, взагалі-то як і більшість людей, звертаю увагу в книзі, це анотація. Анотація збірки оповідань Сашка Ушкалова “Жесть” мене потішила тілько-но я на неї глянула. “Жесть — це коли твоя мавпа рятує її чихуахуа, яку спер баклан...”— якось так звучало перше речення анотації. Серед сірого, просто сірійшого, загалу нікому невідомих та надто відомих українських письменників, які відрізняються між собою лише ступенем “розкрутки” у медіа, ця книга вирізнялась якоюсь трішки наркоманською веселістю. Певно, саме тому я не поставила “Жесть” назад на полицю. Інколи, коли набридає класична література, а стелаж із сучасною прозою у книгарні заповнений виданнями про страждання та любов зі зсувом у відверту порнографію(а на жаль, саме такої літератури сьогодні хоч багаття розпалюй — менше не стане!), душа бажає чогось простого, без вихилясів, чогось іншого, не менш відвертого, але з оголенням не тіла, а душі. Саме такі історії зібрані Ушкаловим в його книзі.
    Сашко Ушкалов настільки карикатурно, настільки іронічно зобразив тих, кого Гофман називав філістерами, що мимоволі співчуваєш не їм, а тим дурням, що отримали честь називатись головними героями.
    Головні герої оповідань — люди, яким сумно не живеться. Це ексцентричні молоді особи, які обрали не так зване правильне життя, а легкий шлях роздовбайської долі, коли не задумуєшся над наслідками, а тому — не знаєш обмежень. Деякі самі розважаються на повну, деяким життя підкидає таких даруночків, що хочеться не відкриваючи передарувати іншому. З ними трапляється справжнісінька Жесть. Жесть з великої літери.
    Жесть — це така ситуація, що може статися із кожним, випадок, який викликає навіть не сміх — регіт. Але регіт з не дуже веселого приводу. Це невдачі, ідіотські задуми, “геніальні” ідеї, які раптом приходять у голову, голова швидко біжить їх втілювати в життя, а після цього інша частина тіла знаходить на себе пригоди.
    Враження від прочитання книги залишається надовго, але весела форма розповіді за пляшкою пива або чашкою чаю на кухні набуває гіркого післясмаку під час осмислення тексту. Одразу пригадуються подібні ситуації з твого життя, коли тобі було настільки боляче, що хотілось реготати. Саме тоді ти розумієш, що це все був не гумор. Це була істерика. Істеричний сміх, покликаний вивільнити почуття назовні та втілений на папері у вигляді збірки.
    Формат всього видання дуже влучно виражає підзаголовок “sho(r)t stories”. Кожна історія — це куля, яка вистрілює прямісінько в душу, але настільки боляче і неприємно, що здається, що тобі засадили її в коліно. І не вбило, та щось жити трішки заважає. Трішки, зовсім трішечки.
    За абсурдною дотепністю оповідань криються життєві драми, а то й навіть трагедії. Начебто смішно, коли міліція кидає когось в “обізянник”, але не дуже, коли дізнаєшся, що просто так, задля розваги, або навіть за добру справу, як наприклад, хлопця з оповідання “Бутси”. Хапаєшся за живіт, коли читаєш “Панду”, та все ж таки шкода, що юнак так безглуздо помер. До тебе причепилась маленька дівчинка і ти не знаєш, як її позбутися? Через це ти побував у міліції, майже поховав свое інтимне життя, але віддавати дівча все одно не збираєшся, бо батьки п'яниці...
    І отаких історій 11 штук. 11 випадків нереальної Жесті, яка тільки може трапитись у житті. 11 глеків, по вінця наповнених драматичною придуркуватістю невдач. Як зазначив Анатолій Дністровий у передмові до збірки, “уже настільки задовбали глибини в літературних творах, особливо духовно-онтологічно-містичного походження, що, певно, варто прислухатися до рецептів дідуся Дельоза й шукати глибини поверхонь”. Неможливо пірнути у поверхню, але Сашкові Ушкалову це вдалось. Він не страждає синдромом пошуку глибинного смислу, він віднаходить цей смисл у наявніших речах та явищах, у ситуаціях настільки дурних, що здається, змісту там нема зовсім, і в цьому краса його творчості.

    Читать полностью