Книга или автор
Поміж сірих сутінків

Поміж сірих сутінків

Премиум
Поміж сірих сутінків
4,5
13 читателей оценили
192 печ. страниц
2017 год
16+
Оцените книгу

О книге

Вони гинутимуть від куль енкаведистів, від цинги й тифу, але не припинятимуть вірити, що колись побачать замість крижаного моря Лаптєвих рідну Балтику. Історію депортованих литовців – свою історію – розповість п’ятнадцятирічна художниця Ліна. Так, як уміє найкраще, – олівцями й сірою аквареллю з попелу. Про перше кохання, про зниклого в сибірських тюрмах батька, про матір, яка стоїть на колінах перед застреленою дівчиною, про безнадію і віру в силу людської гідності, з якою маленький народ здолав великі випробування.

Читайте онлайн полную версию книги «Поміж сірих сутінків» автора Рута Шепетіс на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Поміж сірих сутінків» где угодно даже без интернета.

Подробная информация

Переводчик: Ганна Яновська

Дата написания: 2011

Год издания: 2017

ISBN (EAN): 9786171218895

Объем: 347.0 тыс. знаков

Купить книгу

  1. etapoid
    etapoid
    Оценил книгу

    Заголовком рецензії вибрала цитату з книги, оскільки вона в повній мірі передає сюжет книги і повноту самообману.

    Я довго сиділа над книгою, бувало набирала темп і думала що, ось ще трохи почитаю і закінчу, але відірвавшись, доводилось заставляти себе до неї повертатись. І не завжди мені це вдавалось, книга дуже важка, її тема болісна, вона проникнута слізьми, холодом, голодом, цинізмом (в певній мірі).
    Весь жах цієї історії полягає в тому, що вона відбулась в найважчий для світу час - період 2 СВ. Тоді всім країнам Європи, а згодом не тільки Європи було важко, з’являлись табори для інтернування, концентраційні, проводилась мобілізація. Та й в цілому очі всіх були звернуті на дії Гітлера, на Союз мало хто зважав на заході Європи, а коли ті вступили в війну з Німеччиною і того більше, могли прости закрити очі на те що Сталін творив у Прибалтиці та на сході Європи.
    Але навіть по закінченню війни ситуація не стала кращою, оскільки про депортацію не було загально відомо, ті хто залишилися в живих повернулись додому не одразу, і розказати свою історію вони не могли, загрожувало повернення до Сибіру.

    Всю книгу ловила себе на думці, що я той лисий цинік-буркотун, пан Сталас, мені теж притаманна позиція: я маю знання і хочете ви того чи ні, я розкажу що є і як можуть розвиватися події. Надмірний реалізм із значною долею цинізму убиває всіляку надію у оточуючих і спричиняє лиш почуття ненависті.

    Хоча книга сповнена болю, хочу закінчити виклад своїх думок позитивним висновком: поміж сірих сутінків вирує життя і лиш від нас залежить чим воно буде сповнене.

  2. colorbrain
    colorbrain
    Оценил книгу

    книга виявилась сильною, бо стільки сліз вилялось, і це лише за 2 дні
    обкладинка гарна, шрифт вдалий
    сподобався сюжет, і головний епіцентр - картини Мунка

    звісно, книга дуже по-доброму написана
    не було тої жорстокості словесної, хоча сльози викликані важкою долею героїв, та й загалом письменниця молодець

    раніше читала про Світові війни з призми України, а цього разу через Литву

    мій друг коли почув, що я ревіла над книгою про литовців, сказав, що краще б читала про українське горе
    але ж насправді гірка доля побувала усюди

    і це об'єднує нас
    про це потрібно знати
    пам'ятати

    Під час тиші я чіплялася за свої зів"ялі мрії

  3. ma-d-spb
    ma-d-spb
    Оценил книгу

    Я какое-то время думала, какую оценку поставить.
    Потому что с одной стороны автору удаётся вызывать ровно те эмоции, которые он запланировал, чего многие сейчас совершенно не умеют. Ну и плюс "нестандартная" тема. И вроде как хорошо и ладно сделано.
    Но. Как обычно есть но, которое в данном случае перечеркнула многое безусловно позитивное. Была взята совершенно беспроигрышная тема (на заметку пытающимся обрести известность начинающим авторам: берёте кого-то бедного притеснённого, но, желательно, не очень затасканного, и делаете так, чтобы читателю было жалко героев. Читающие рыдают навзрыд. Профит). Слишком явные приёмы, слишком неправдоподобные иногда вещи. И неправдоподобны отнюдь не ужасы: в это-то я как раз поверить вполне могу. Неправдоподобны именно позитивные моменты, иногда проскакивающие в царящей темноте.
    Не помню кто говорил о том, что искусство не должно играть на простых эмоциях реципиента, но это так.