Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Цитаты из Хіба ревуть воли, як ясла повні? (збірник)

Читайте в приложениях:
205 уже добавило
Оценка читателей
3.91
  • По популярности
  • По новизне
  • Через місяць прикотила в Піски велика-велика буда, – піщани зроду такої не бачили; а в тій буді – Лейбова жінка й жиденят з десятеро, одно одного менше… Генерал одібрав Лейбі, на край села, гуляще місце; за літо зоп’яв Лейба на високих стовпах будиночок – і став шинкувати.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • З повозки вискочив генерал, як слід генералові: в мундирі, в палєтах, срібний пояс з китицями стягував тонкий перехват… За генералом виліз з повозки якийсь панок – низенький, старенький, згорблений трохи, а за панком – Лейба, генеральський жид. Москалі вистроїлись недалеко за цвинтарем, на вигоні. Генерал перш усього підійшов до них, привітався. Москалі йому заґелкали, мов індики. Далі – послали Лейбу за батюшкою – молебень служити… Батюшка – як з землі виріс.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Генерал прочумав піщан перший.
    – Тепер уже ви не козаки, – сказав він, зібравши громаду. – Годі вам гайдамацтво плодити! Тепер ви мої… За мої щирі послуги сама цариця пожаловала мені Піски…
    – Як це? що це? з якої це речі??. – загула громада, як гуде море перед бурею.
    Мирін одрізнився од громадян. Виступив з лави, підійшов до генерала.
    – То це, – каже, – так?! Це вже й до нас руки простягаєте?.. Уже й на вільні степи пора?.. Помагайбі!.. А хіба там забули, який уговор мали? га?.. забули??
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів, як соколів. Є бабі на старість утіха й забавка! А хлоп’ята справді вдалися – нівроку: один Максим, другий Василь, а третій Онисько – здорові, червонощокі, повні!
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Порадились отак; поблагословив батько з матір’ю святим хлібом Івана; важко здихнув старий; мати заплакала – і вирядили старостів до Кабанця.
    Кабанець добре знав старого Мирона, знав Марину й рід Маринин. Все люди чесні, роботящі, не волоцюги, не п’яниці. Чого ще?
    – Як знаєш, дочко! – каже Мотрі.
    А Мотря стоїть коло печі та в запічку колупає. Почервоніла, розгорілася – ще краща стала, ніж була.
    – Як мати скажуть… – одмовляє батькові.
    – А що, стара? – Кабанець своїй жінці. – кажи ще ти!
    – Та що ж мені казати? Марина жінка добра… Мирін трошки крутенький… Та хіба їй з Мироном жити?.. А Іван парубок – хоч куди!
    – Ну, то й будьмо сватами! – одказав Кабанець старостам.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • «Сватає тебе Мирін. Чи підеш?» А вона – звісно, молода, сором’язна. «Не знаю», – одказує… «А хто ж зна?» – питає батько. Мовчить вона. Так ми удвох з Зайцем випили добре, та й справу зробили…
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Йшов якось раз Мирін з полювання додому. Сонце стояло на вечірньому прузі, а ще як огнем пекло. Вітер подихав гарячий-гарячий… «Доходжу я, – каже Мирін, – до Зайцевого хутора – виморений, змочений потом. Пити – аж душа горить. Коли – зирк! – вискочила ласочка з земляної нори з відерцем в руках, та скік у кружало верб, до копанки! Як забачив я відро, то в мене аж закипіло всередині… Піду, думаю, нап’юся води холодної… Іду
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Так уродилося багато сіл і хуторів кругом Гетьманського. Де був колись бір – стало велике село Бірки; серед ярів та байраків, мов з землі виросли. Байраки – малі й великі; там, де колись на лощині вовки вили та лисиці нори рили, – красується село Вовча Долина. Тоді заснувалися й Піски.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • там, де колись на лощині вовки вили та лисиці нори рили, – красується село Вовча Долина.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Приходь, заори, скільки хоч, – ніхто тобі й слова не скаже.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Кирило Кнур – недалечкий сусід
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Оришкою – старою своєю матір’ю
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Мотрі Жуківни – бідної, некрасивої дівчини, уже таки й літньої, що жила в сусідах, удвох з старою матір’ю.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Остап косив у писаря сіно. Та такий з його косар: такий жвавий, такий робочий – невтомний! Усьому лад дає, усім перед веде – отаманує. А через місяць йому об’явлено, що тепер він піщанський громадянин – козак, Остап Макарович Хрущ.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Видно – з далекої дороги. Сорочка на йому чорна; штани вибійчані, підсукані аж до колін; за спиною вірьовкою навхрест перев’язана одежа; через праве плече, на палиці, перекинута торба – мабуть, з харчю, та пара шкапових чобіт. На взір – чоловік середніх літ. Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти; борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска.
    В мои цитаты Удалить из цитат