Дівчина одбігла трохи і собі стала. Озирнулась, глянул...➤ MyBook
image

Цитата из книги «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Дівчина одбігла трохи і собі стала. Озирнулась, глянула на його веселими очима, усміхнулась свіжим, молодим личком. Тут її краще розглядів парубок. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудовно вилося коло білого чола; тоненькі пасма того чорного, аж полискуваного хмелю спадали на біле, рум’яне личко, як яблучко наливчате; очі оксамитові, чорні, – здається, сам огонь говорив ними… Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над очима, злегенька прикритими довгими густими віями. Сама – невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду, вона так і вабила до себе. Зелена байова керсетка з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати – усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди.
28 сентября 2020

Поделиться

Премиум

4.3 
(66 оценок)
Читать книгу: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Установите приложение, чтобы читать эту книгу