ESET_NOD32

Цитаты из Вишневі усмішки. Заборонені твори (збірник)

Читайте в приложениях:
41 уже добавил
Оценка читателей
5.0
  • По популярности
  • По новизне
  • А взагалі, щоб із Харкова зробити Берлін, треба робити. Не сидіти й не дивитись на небо, думаючи, «чому я не сокіл, чому не літаю», а робити, шукаючи «свою долю» в себе під носом, а не на небі.
    У нас тієї «долі» на чотири Німеччини вистачить, так ми ж її не бачимо, ми все ще на небо поглядаємо, повилазило б нам!
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Коли ж ти робитимеш, коли тут тобі: одно ходи та крадь. Одно ходи та крадь.
    Крадь і не озирайся, бо ніхто його не стереже, ніхто не всадить тобі заряду солі в твою індивідуальність.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • – Що ви мені, кажу, дойч, франсе, інгліш… Перелякали, думаєте. Та я з такої країни, що своєї рідної мови не знає, а ви мені: «інгліш».
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • «Товариші! Пани всі в Чорному морі. Та доки ж ви один одного, й мене, грішного, панами величатимете? Та коли ж ви панське ярмо скинете?» – сам собі подумав і сів.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • польське.
    Далі – Здолбунів, Рівне, Ковель.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • «А й правда. Хай буде людиною. Не письменником, а людиною. Йому це легше тепер зробити, ніж нам колись було. Він барині ручки не цілуватиме, і нема біля нього картоплиння та бур’янів. Нема де замислюватись».
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • тварин – найбільше люблю кіз. Із комах – осу. Найулюбленіший колір – жовто-бурий. Запах – фіалка. Із квіток найбільше люблю – фуксію. Котів люблю за хвіст тягати. Із страв найсмачніша – смажена картопля, щоб хрумтіла на зубах. Жінок люблю стрижених і голених, і щоб у чоботях. У Бога перестав вірити через два дні після того, як було приказано, що Бога нема.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Як ставлюся до театрів? Я їх люблю. Я люблю березільців, франківців, одещан, заньківчан…[29] Я всіх люблю. Я навіть оперу українську люблю. Слово честі. І якби, приміром, оперові директори любили свої опери так, як я їх люблю, у нас би, не вважаючи на те, що так багато в нас є оперових директорів і відділ мистецтв, – у нас би, їй-Богу, була українська опера. Бо я знаю, що театр – це велике знаряддя, а коли він велике знаряддя, то треба дуже великого на директорів знаряддя, щоб
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Щодо голови під час творчості. Пробував мотати головою, як пишу – нічого не виходить. Чому це так, я напевне не знаю. Очевидно, думки в голові розхлюпуються. Коли поставити на голову під час творчості гарячого чайника – замість прози вірші виходять. І то якісь невиразні. Коли розігнатись і вдаритись головою об стінку – тоді якийсь такий плутаний верлібр пишеться, що й сам нічого не розбереш.
    Живіт у творчості займає так само неабияке місце. Коли людина, сівши щось писати, правою рукою пише, а лівою держиться за повний живіт, виходить дуже довга психологічна повість, ідеологічно заплутана. Коли живіт порожній і рука од буркоту в ньому одскакує од нього, тоді здебільша буде або короткий ямбічний вірш, або гарна новела.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Мову свою я взяв з маминої циці. Це – невичерпне джерело мовне.
    Зверніть увагу на це, матері, і ваших діточок ніколи не доведеться українізувати.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Писати в газетах я почав у Кам’янці, на Поділлі, 1919 року, за підписом Павла Грунського[13] (Чого я був у Кам’янці, питаєте? Та того ж, що й ви!). Почав з фейлетона.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Книга, що найсильніше на мене враження зробила в моїм житті, – це «Катехізис»[9] Філарета[10]. До чого ж противна книжка! Ще якби так – прочитав та й кинув, воно б і нічого, а то – напам’ять. А хай їй грець! Найдужче вона мені втямки далася.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • конференцію, з конференції в Центральну раду. До того було ніколи, що просто страх… Хотілося, щоб і в війську бути, і в парламенті бути, і в університеті бути, і по всіх комітетах бути, і на національний фонд збирати, і пісень співати. Та куди вам? Де співають, – там і я! Де говорять, – там і я! Де засідають, – там і я! Державний муж, одне слово.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Як ударила революція – завертівся. Будував Україну. Бігав з Центральної ради[6] в університет, а з університету в Центральну раду. Тоді до св. Софії, з св. Софії до «Просвіти»[7], з «Просвіти» на мітинг, з мітингу на збори, з зборів у Центральну раду, з Центральної ради на з’їзд, із з’їзду на
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Неясна якась тоді була в мене класова свідомість. З одного боку – цілував барині ручку (явна контрреволюція), а з другого – клумби квіткові їй толочив. А раз заліз на веранду і понабурював у хатні квіти (явні революційні вчинки).
    В мои цитаты Удалить из цитат