Отзывы на книгу «Поза межами болю»

4 отзыва
Speil
Оценил книгу

Минулого тижня мене викликали до кабінету директора. Чудова жінка, Тетяна Миколаївна, сповістила мене про намір докинути на мої тонкі медалістські плечі чергову наукову роботу, а я із задоволенням прийняла її добровільно-примусову пропозицію. Наукова робота, сказала мені директор, має бути або за чорнобильскими хроніками, або за повістю-поемою Турянського "Поза межами болю". Добре, відповіла я, приваблена сильною назвою, я обираю другий варіант. Тетяна Миколаївна подивилась на мене чи то зі скептицизмом, чи то із жалістю, та, кивнувши, відіслала на заняття.
Сьогодні, зваривши кави із нового гарненького пакунка "Якобс", я всілася в крісло, відкрила букепп на планшеті і ридала, здається, всі 143 сторінки, які вмістила у собі ця повість-поема.
Це капець. Не маю жодного уявлення, як розповідати про тему, мету і проблематику твору без сліз.
Клятий світ.

os_tannja
Оценил книгу

за часів мого навчання ця книга не була обов'язковою до прочитання. ба, навіть ніколи не чула би про неї (за що трохи соромно), якби не приятелька - вчитель ураїнської мови та літератури. незважаючи на те, що це повість у віршах (тобто незважаючи на стиль написання) твір читається легко. і тяжко водночас. неймовірно яскраво та реалістично передано відчуття літературних героїв. вдало підібрано кожне слово. неможливо залишитись байдужим.

i_am_dashka
Оценил книгу

Чому в житті все іноді так сумно й несправедливо?

Чому люди повинні страждати за чужі інтереси?

Чому змушені виживати будь-яким способом?

Чому змушені забувати про те, що вони Люди? А де ті справжні Люди? І чи є вони взагалі?

Чому вони повинні загинути на чужій землі за чужі інтереси? Не побачивши батьків, дружин, дітей? Не попрощавшись? Не отримавши заспокоєння душі?

Чому вони повинні бути приречені на страждання? На вічні муки?

І чому хтось виживає, а когось уже не врятуєш?

І чому ми змушені знаходитись поза межами болю?

courageee
Оценил книгу

Такі різні люди. Люди такі різні. Різні таки люди...
Ну що ж, апелюю до Фрейда, котрий свою однобокість трактування психіки людини доказав таким своїм уявним експериментом :

«Давайте спробуємо поставити якусь кількість найрізноманітних людей в однакові умови голоду. По межі зростання голоду всі індивідуальні відмінності зітруться, і на їх місці постане картина одноманітного вираження неприборканого спонукання».

Любов вириває з небуття. Умови одні - а ми ні.