Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Роксоляна

Добавить в мои книги
79 уже добавили
Оценка читателей
4.0
Написать рецензию
  • LANA_K
    LANA_K
    Оценка:
    22

    Дуже гарний історичний роман. Спочатку дещо важко читається, бо написаний не сучасною українською мовою. Але до цього я легко звикла. Такий стиль лише додав реалістичності при прочитанні. Окрім історичної відповідності автор красиво показав почуття між Роксоланою та Сулейманом.

    Чесно кажучи, такі чоловіки, як Сулейман, заслуговують на повагу. Чоловік, що може взяти все і відразу, відважний, сильний, коли необхідно, навіть лютий, він стає ніжним, добрим поряд з коханою жінкою. Зумівши подолати багатовікові традиції мусульманського світу, Сулейман підносить просту українку до рангу єдиної коханої дружини султана.

    Роксолана – сильна жінка. Втративши надію на порятунок, вона навчилась виживати. Але внутрішній світ її спочатку не змінився. Вона залишалася доброю, віруючою дівчиною, готовою до пізнання всього нового. Її незвичайна краса, не лише зовнішня, але і внутрішня, причаровувала людей. Та досягнувши влади вона була змушена змінитися. Як справжня левиця вона охороняла свою родину від ворогів. Іноді їй доводилось буди аж занадто жорстокою…

    Саме в цій книзі автор залишає історію Роксолани незакінченою. В кінці є лише пророцтво відлюдника про те, як складеться подальша доля Роксолани, Сулеймана та їх нащадків. Книга ніби нарисом до їх життя, про яке написані більш повні книги та зняті фільми, бо такі люди залишаються цікавими для своїх нащадків через багато століть

    Читать полностью
  • Milena_Main
    Milena_Main
    Оценка:
    11

    Скорее, не понравилось. Хотя и лучше, конечно, многих современных поделок на эту тему. Тем не менее, не фонтан, далеко не фонтан.
    Начало показалось многообещающим, но чем дальше, тем больше роман стал прочно ассоциироваться с фикбуком, даром что написан был в 1930 году. Местами было довольно интересно, но другими - накрывала зеленая тоска и зевота. Взялась за книгу хорошо, бодро - дочитывала еле-еле, на морально-волевых.
    Много фактических ошибок, - впрочем, учитывая годы написания "Роксоланы", это-то как раз простительно и объяснимо. Автор и сам уточняет, что не хватало источников, материалов и достоверных сведений о турецкой культуре. В этом отношении он сделал все, что мог на тот момент времени - в меру своих сил и возможностей, так что здесь не вижу причин к нему придираться.
    А вот авторская трактовка Хюррем кажется мне созданной исключительно с целью выразить личные взгляды, возрения и ценности самого Назарчука в непростой для его народа период, а оттого неправдоподобной. Роксолана автора - это средство, а не самоцель, не попытка воссоздать из праха живую женщину, а идея. И как идея, она, может быть, и неплоха, но вряд ли соответствует исторической действительности. Национальное самоопределение, пламенное православие и искренний патриотизм - это то, что волновало и тревожило автора, но вряд ли могло долго являться основной душевной проблемой девочки, вывезенной из своей страны в пятнадцать лет и вынужденной участвовать в жестокой борьбе за первенство в султанском гареме.
    Назарчук нарисовал нам привлекательный образ пламенной христианки и патриотки, добродетельной и любящей, искренней девушки, в чьей душе, однако, пустили корни ростки зла. Его Роксолана мучается постоянной внутренней борьбой между светом и тьмой, между Верой (причем истинной, православной) и властью, которую сулит ей ее положение. В ее душе разыгрывается поистине библейское противостояние добра и зла и идет вечный поиск Бога.
    Это, конечно, очень красиво, но в этой истории мне хотелось бы поменьше христианской морали и побольше жизненности, психологичности.
    В этом отношении мне гораздо ближе статья, предшествующая данному роману. В ней очень толково рассматриваются сложившееся в народной традиции стереотипы касательно Роксоланы и убедительно доказывается, почему, несмотря на горячее и вполне понятное желание украинских писаталей, нет никаких оснований лепить конкретно из этой личности национальный символ и героиню-патриотку. Но это не делает ее историю менее интересной и ценной.

    Читать полностью
  • LeRoRiYa
    LeRoRiYa
    Оценка:
    10

    Ця книжка, звісно, не зрівняється за пристрастю й інтригами з серіалом "Величне століття", сценарій до найкращіх сезонів якого писала Мерал Окай, царство їй небесне, але в цілому вона мені сподобалася. Хоча якщо чесно, життя такої відомої особи як Хасекі Хюррем Султан важко вмістити на 320 сторінках. І в книзі повно історичних неспівпадінь. Хоча її варто прочитати хоча б тому, що це - перша історія про Олександру(Анастасію) Роклолану.
    Мова досить нелегко сприймається - староукраїнська, але якщо втягнутися, швидко звикаєш.

  • Hangeku
    Hangeku
    Оценка:
    9
    "Посвящаю нашим женщинам этот труд о великой украинке, блиставшей умом, отвагой, милосердием, кровью и жемчугами. Посвящаю с той целью, чтобы они даже в самые тяжелые минуты не теряли бодрости духа и служили опорой своим мужьям и сыновьям..."

    Лёгкое, увлекательное произведение о вере, любви и совести. Очень нежно изображены отношения между Сулейманом и Роксоланой. Автор показывает, как важны для женщины лёгкий характер, весёлый нрав и желание учиться. Терпение и трудолюбие сделали Настусю султаншей, а улыбчивость, мудрость суждений и желание использовать власть для созидания завоевали любовь супруга. Хотя автор-мужчина не смог постичь и раскрыть женскую душу,- сразу понимаешь, что образ главной героини создан мужской фантазией,- но для раскрытия главной темы и не требуется другого образа. А главная тема такова:

    "Всякое дело, даже завершенное, не приносит добра, если человек утрачивает в душе вечный идеал Божий и нарушает заповеди Его."

    Хуррем же предала свою веру ради любви к мужчине, а позже предала обе веры ради своих детей:

    "Грех совершает та мать, которая любит своих детей больше, чем Бога и заповеди Его. Детьми и карает мать сила Божья."

    Поэтому наслаждения в жизни Роксоланы шли рука об руку с муками запятнанной совести.

    P.S. И всё же моим любимым жизнеописанием Анастасии Лисовской остаётся Роксолана Павло Загребельный

    Читать полностью
  • Rafael
    Rafael
    Оценка:
    7

    До недавніх пір я й не підозрювала, що одним з перших про знамениту українку Роксолану, що стала турецькою султанкою, написав саме О. Назарчук. В школі ми вивчали роман П. Загребельного «Роксолана», а от повість Назарука залишилася незаслужено забутою. І от, на хвилі шаленої популярності серіалу «Величне століття» про Роксолану знову заговорили, почали цікавитися її життям, історією Туреччини і роками правлінням султана Сулеймана. Набула другого життя і книга О. Назарука.
    Спочатку читати було незвично, все-таки книга написана староукраїнською мовою західного діалекту. І навіть не так незвичні діалектні слова, адже вдома я також говорю на діалекті, як саме їх написання українськими буквами, що не завжди точно передає звучання. Проте до такої мови поступово звикаєш, і історія починає захоплювати. Добре показано релігійні сумніви Настуні, як вона поступово змінювалася піж впливом оточення і свого нового життя. Звичайно, в книзі є історичні погрішності, але оскільки це художня книга, то це допустимо. Сподобалися пророцтва, надає історії легкий відтінок містичності і наводить на думку, що все в нашому житті відбувається не просто так. Інколи історія здавалася трохи затягнутою, але в цілому мені сподобалося.
    І дуже сподобалася післямова автора, його слова, що він присвячує книгу українським жінкам.

    Присвячую українським дівчатам сю працю про велику українку, що блистіла умом і веселістю, безоглядністю й милосердям, кров'ю і перлами. Присвячую на те, щоб вони навіть у найтяжчих хвилях свого народу і своїх не тратили бодрості духу і були підпорою своїх мужів і синів та діяльними одиницями свого народу.
    Читать полностью
  • Оценка:
    непевно цікава книжка