Отзывы на книги автора «Ольга Кобылянская»

У повісті "Земля" Ольга Кобилянська інтерпретує біблійну історію про Каїна і Авеля. Осмислити причини братовбивства - тема даного твору. Авторка скрупульозно описує перед- і післяісторію, не вдаючись в опис самого злочину. "Земля" - класика української літератури. Дивно, що в програмі ЗНО - 2020 цієї повісті вже немає. Натомість ми отримуємо невеличку новелу "Valse Mélancolique" цієї ж авторки. Звісно, випускникам це полегшує підготовку до іспиту, але виховний аспект у двох творах навіть порівнювати не можна. "Valse Mélancolique" - маніфест фемінізму. Невже ми хочемо виховувати нових феміністок? Однозначно, "Земля" - це та повість, яку потрібно викладати і не забирати з навчальних програм.

У повісті "Земля" Ольга Кобилянська інтерпретує біблійну історію про Каїна і Авеля. Осмислити причини братовбивства - тема даного твору. Авторка скрупульозно описує перед- і післяісторію, не вдаючись в опис самого злочину. "Земля" - класика української літератури. Дивно, що в програмі ЗНО - 2020 цієї повісті вже немає. Натомість ми отримуємо невеличку новелу "Valse Mélancolique" цієї ж авторки. Звісно, випускникам це полегшує підготовку до іспиту, але виховний аспект у двох творах навіть порівнювати не можна. "Valse Mélancolique" - маніфест фемінізму. Невже ми хочемо виховувати нових феміністок? Однозначно, "Земля" - це та повість, яку потрібно викладати і не забирати з навчальних програм.

Історія нещасного кохання легендарної української співачки, поетеси Марусі Чурай вже понад 4 століття не залишає байдужими вітчизняних митців. Згадаймо хоча б роман у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай". Свою інтерпретацію любовного сюжету представляє Ольга Кобилянська у повісті "У неділю рано зілля копала". Імена реальних постатей тут змінено, дія теж відбувається не в Полтаві. Основну увагу письменниця звертає на мотив зради. Цікаво, що Кобилянська більше крокує не за реальними фактами, а за народною піснею "Ой не ходи, Грицю...". Достойна читання, версія історії Марусі Чурай не залишить вас байдужими.

Мати таку свободу, щоби бути собi цiллю!
Передусiм бути собi цiллю, для власного духа працювати, як бджола; збагачувати його, збiльшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зорiючим у тисячних красках!
Передусiм бути собi цiллю й обробляти самого себе, з дня на день, з року до року. Рiзьбити себе, вирiвнювати, щоби все було складне, тонке, миле. Щоб не осталося дисгармонiї анi для ока, анi для серця, для жодного зi змислiв. щоби жадоба за красою утихомирилася.
Бути передусiм собi цiллю, а опiсля стати або для одного чимсь величним на всi часи, або вiддатися працi для всiх. Боротись за щось найвище, сягаюче далеко поза буденне щастя...
Такий мiй iдеал.
Свобiдний чоловiк iз розумом - це мiй iдеал.

Я собі гадаю, скільки дівчаток могли б знайти розраду, підтримку, мотивацію, сміливості у підлітковому віці (саме тоді, коли вкрай потрібні такі тексти), якби цей твір Кобилянської був внесений до шкільної програми.
Бо я у шкільні роки не читала цього твору.
Приголомшливо надихаюча книга.

Ото нема чого морочити двом дівчатам голову, бо може така інтрижка закінчитися дуже печально!
Насправді навдивовижу цікава історія. Я не можу пригадати, чи є цей твір в шкільній програмі, якщо і є,то чомусь він не відклався в моїй пам*яті. Але історія справді варта уваги. Мальовничі краєвиди українського пограниччя, два села, одна історія. Тут гармонійно переплітаються кілька доль, сплітаючись в барвистий вінок життя, де є і сумні, і радісні квіти. Біля українського села оселяється циганський табір, в якому стається жахлива подія: молода заміжня циганка народила білу дитину, зрадила свій рід і свого чоловіку. Тяжко карається зрада в циганських звичаях, часом навіть смертю, але дівчину напоюють трунком та без свідомості вивозять в поле. А дитина зникає без вісти. В той час в сусідньому селі в бездітній заможній родині зростає білий красивий хлопчик, котрому судилося розбити не одне серце.
Історія про перипетії долі, про вибір та кохання, що розгортається в красивих гірських пейзажах, захоплює та чарує. Ольга Кобилянська - майстриня слова, вміє намалювати картину історії так, щоб неможливо відірватися від читання ні на мить.

Земля-мати, земля-годувальниця... Чого вартий чоловік без землі? На що він здатен заради землі?
У творі представлена реалістична картина світу українського селянина на межі 19-20 століть. Відносини селянина і землі, яка його годує, який від неї залежить. Єдність, щирал юбов, глибоке її розуміння і вшанування в одних та байдужість інших. Міцність родинних зв`язків і нездатність існувати поза сім`єю, далеко від землі.

З неймовірною любов`ю та лагідністю пише авторка про господу, про звірят, про землю, трави і дерева, людей... Взагалі, у книги на початку дуже лагідний настрій. Одна доля змінюється іншою, вони пов`язуються, переплітаються, перетікають одна в іншу. Але кінцівку пронизує страшна чорна туга, горе, що межує з божевіллям.

Читаючи, я і плакала, і посміхалась, і ніжність наповнювала мене, і серце стискалося від жалю... Реальне життя, у всій різноманітності його емоцій, відображене на сторінках книги.

Земля-мати, земля-годувальниця... Чого вартий чоловік без землі? На що він здатен заради землі?
У творі представлена реалістична картина світу українського селянина на межі 19-20 століть. Відносини селянина і землі, яка його годує, який від неї залежить. Єдність, щирал юбов, глибоке її розуміння і вшанування в одних та байдужість інших. Міцність родинних зв`язків і нездатність існувати поза сім`єю, далеко від землі.

З неймовірною любов`ю та лагідністю пише авторка про господу, про звірят, про землю, трави і дерева, людей... Взагалі, у книги на початку дуже лагідний настрій. Одна доля змінюється іншою, вони пов`язуються, переплітаються, перетікають одна в іншу. Але кінцівку пронизує страшна чорна туга, горе, що межує з божевіллям.

Читаючи, я і плакала, і посміхалась, і ніжність наповнювала мене, і серце стискалося від жалю... Реальне життя, у всій різноманітності його емоцій, відображене на сторінках книги.

Ще один шедевр української літератури, на який не звернуто належної уваги. Саме таким, не побоюсь цього слова, унікальним творам мають належати усі ті почесті, у яких купають так званихї "корифеїв" на букву Ш. і тому подібне. Структура роману, розвиток подій, мальовничість - усе бездоганно. Кожне слово наділене змістом, почуття передані настільки тонко і глибоко, що мимоволі зовсім не помічаєш, як увесь покрився мурашками і сьози потрохи нагортаються на очі. А пейзажі!!! Після таких описів лишитися байдужим до землі, не перейнятися цією ні на яке інше почуття не схожою любов"ю до неї, фактично неможливо! Незважаючи на дещо застарілу лексику, читати "Землю" дуже просто і сюжет ніяк не змусить вас нудьгувати. Насолоджуйтеся!

Ще один шедевр української літератури, на який не звернуто належної уваги. Саме таким, не побоюсь цього слова, унікальним творам мають належати усі ті почесті, у яких купають так званихї "корифеїв" на букву Ш. і тому подібне. Структура роману, розвиток подій, мальовничість - усе бездоганно. Кожне слово наділене змістом, почуття передані настільки тонко і глибоко, що мимоволі зовсім не помічаєш, як увесь покрився мурашками і сьози потрохи нагортаються на очі. А пейзажі!!! Після таких описів лишитися байдужим до землі, не перейнятися цією ні на яке інше почуття не схожою любов"ю до неї, фактично неможливо! Незважаючи на дещо застарілу лексику, читати "Землю" дуже просто і сюжет ніяк не змусить вас нудьгувати. Насолоджуйтеся!

Життя пливе, реалії перетікають і адаптуються, а проблеми лишаються ті ж. Особливо, коли справа стосується кохання. Кохання одного хлопця і двох дівчат.
⠀
Кобилянська, звернувшись до народної пісні "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", виплела з неї дивовижну й поетичну повість, яка буквально дихає колоритом угорського пограниччя. Два села і три долі, які сплітаються у клубок, котрому лише один кінець. Трагічний. І це все на тлі захопливих гірських пейзажів, бурхливої ріки, струнких смерек і червоних, наче кров, маків.
⠀
Повість ніколи не втратить актуальності, бо із покоління в покоління ми будемо наступати на одні ж ті граблі. Інколи навіть танцювати на них.
⠀
До речі, саме ця повість надихнула Марув на "Hellcat story" - чотири кліпи, в яких поступово розвивається вся історія фатального кохання. Подивіться перед прочитанням, прочитайте, а потім передивіться ще раз і здивуєтеся, скільки відсилок вплетено не тільки у відеоряд, а й сам текст пісень. Моє улюблене - "Why am I sad? Why am I so sad?".
⠀
ІМХО, це кристально чиста естетика, це мистецтво. Це те, як варто впливати етномотиви у сучасну музику.
⠀
І так, Кобилянська - це любов. Вона чудово пише, її мова ллється рікою і вражає глибиною.