Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Земля (збірник)

Земля (збірник)
Книга доступна в стандартной подписке
Добавить в мои книги
40 уже добавили
Оценка читателей
4.43

Повість «Земля» – вершина реалізму письменниці. Цей твір, завдяки своїй великій життєвій правді і високій художності, став одним з найвідоміших в українській літературі. Усім своїм єством пов’язаний із землею герой повісті Івоніка Федорчук. Він шанує і береже землю, тяжко працює на ній усе своє життя, плекаючи надію, що вона принесе щастя його синам. Але ж боротьба за землю, яка роками точилася в його родині, зруйнувала душі рідних людей, призвела до трагедії, до братовбивства. Із втратою сина втрачає Івоніка свої мрії і сподівання, свою віру в землю.

До книжки також увійшли оповідання «Природа» і «Valse mеlancolique».

Лучшие рецензии
LANA_K
LANA_K
Оценка:
24

«Земля» О. Кобиляньскої – це яскравий приклад реалізму в українській літературі 19 століття. Особливу вагу ця книга здобула ще і тому, що автор не лише використав наукові дані для зображення життя, але й сама дає багато матеріалу для вивчення. Ця книга – підручник ж життя простого українського народу. Автор дуже чітко в ній передає життя селян, їх почуття, думки, вагання….

Найголовнішим для селян завжди була земля. Заради неї вони тяжко працювала. Адже навіть завдяки маленькому клаптю землі можна було прожити. Саме тому, віддаючи здоров’я, силу, життя, вони тяжко працювали, щоб отримати ще хоч один клапоть землі, який зможуть передати вже своїм дітям. Іноді за це доводилось платити аж занадто високу ціну…
Не всі діти потім цінували те, що мали отримати від батьків...

Книга написана дуже гарною мовою. Та я не можу сказати, що вона легко читається: багато в ній трагічних подій, розчарування, болю. Але прочитати її варто.

Читать полностью
spring_swallow
spring_swallow
Оценка:
21

Чудовий твір в найкращих традиціях української класики.

Земля - це не просто годувальниця та засіб до прожиття, це не лише виснажлива праця, земля – це здавна сенс життя українця-селянина.

Неперевершено змальована атмосфера українського села - колихання рожевої конюшини, тихий шелест кукурудзи, перекликування цвіркунів, бренькіт бджіл, блискіт крапель роси на житі і пшениці, що відіграють слізьми проти місячного світла…

Задіває усі струни душі яскраво описана батьківська любов – щира, всепоглинаюча, тривожна і навіть шалена. Її роль у творі займає чи не головне місце і залишає за собою безліч запитань.
Чільне місце займають історії кохання. Михайло та Анна, Сава та Рахіра - наскільки ж вони різні! Звично, що й по мірі знайомства з ними, емоції виникають протилежні.

Зазначу для себе, що найбільше я прониклась долею Анни. З самого початку твору я відчула щось близьке і немовби рідне у цій дівчині, і до останніх речень саме її історія цікавила мене найбільше.
На мій жаль, в описі книги на сайті містилась ключова кульмінація твору і вся розв’язка (взагалі не розумію, для чого писати таке навіть у відгуках, а тим паче в описі). Але це ніяк не зіпсувало мого враження від цієї геніальної повісті. Взяла на себе відповідальність цю інформацію видалити.

Не хочу розкидатись голосними словами, але невимовна туга залишилась в серці, а образи і долі головних героїв – надовго в пам’яті.
Прекрасний (чи не найкращий з-поміж прочитаних мною на даний час) зразок української літератури, усім любителям і не лише їм – рекомендую до прочитання.

Читать полностью
nimfobelka
nimfobelka
Оценка:
11

Земля-мати, земля-годувальниця... Чого вартий чоловік без землі? На що він здатен заради землі?
У творі представлена реалістична картина світу українського селянина на межі 19-20 століть. Відносини селянина і землі, яка його годує, який від неї залежить. Єдність, щирал юбов, глибоке її розуміння і вшанування в одних та байдужість інших. Міцність родинних зв`язків і нездатність існувати поза сім`єю, далеко від землі.

З неймовірною любов`ю та лагідністю пише авторка про господу, про звірят, про землю, трави і дерева, людей... Взагалі, у книги на початку дуже лагідний настрій. Одна доля змінюється іншою, вони пов`язуються, переплітаються, перетікають одна в іншу. Але кінцівку пронизує страшна чорна туга, горе, що межує з божевіллям.

Читаючи, я і плакала, і посміхалась, і ніжність наповнювала мене, і серце стискалося від жалю... Реальне життя, у всій різноманітності його емоцій, відображене на сторінках книги.

Читать полностью