Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Людина

Добавить в мои книги
3 уже добавили
Оценка читателей
4.6
Написать рецензию
  • Virna
    Virna
    Оценка:
    20

    Чомусь не прочитала я цей твір у школі, що на правду став би мені дуже до душі.
    Стиль Кобтлянської ні з чим не сплутаєш в нім є характер і самобутність. Красива мова, жива та справжня. І думка істотна у всій повні розкривається перед нами.
    Через пів століття опісля Кобилянської, по цій темі так співзвучно написав Василь Симоненко найкращий, як на мене, епіграф:

    Ти знаєш, що ти — людина?
    Ти знаєш про це чи ні?
    Усмішка твоя — єдина,
    Мука твоя — єдина,
    Очі твої — одні.

    Більше тебе не буде.
    Завтра на цій землі
    Інші ходитимуть люди,
    Інші кохатимуть люди —
    Добрі, ласкаві й злі.

    Сьогодні усе для тебе —
    Озера, гаї, степи.
    І жити спішити треба,
    Кохати спішити треба —
    Гляди ж не проспи!

    Бо ти на землі — людина,
    І хочеш того чи ні —
    Усмішка твоя — єдина,
    Мука твоя — єдина,
    Очі твої — одні.

    Читать полностью
  • Loritta
    Loritta
    Оценка:
    8
    Вона завжди знала чого хочить і на що спроможна, але з болем розуміла, що ніхто не розділяє ні її прагнень, ні кохання...

    "Людина" Ольга Кобилянська

    Ця повість не є бунтом проти чоловіків, вона просто показує нам: дівчатам, жінкам, бабусям=), що ми маємо право на незалежність та самореалізацію, що наші мрії, бажання, думки повинні існувати не дивлячись на якісь та чиїсь забобони!!

    Головна героїня намагалась бути вірної собі, своїм ідеалам, своїй правді, незважаючи на несправедливість, що панувала довкола неї. Вона з посмішкою переживала смерть коханої людини, з гордістю боролася за свій розум, талант, душу, але заради сім'ї(бо заради себе вона могла б тільки закінчити життя самогубством)а саме, заради люблячої сестри, своє ІСНУВАННЯ вона подарувала нелюбові...
    Чи можна назвати такий вчинок слабкістю, зрадою своїм принципам? - ні, я вважаю, що ні: "I чим вона оправдається? Що вона людина?.."
    Так, саме цим жалюгідним виправданням - людина. Вона...лише людина з добрим серцем, але назавжди порожнім! - проте, хто це знає...окрім самої неї?!...=)
    Читать полностью
  • i_am_dashka
    i_am_dashka
    Оценка:
    8

    Чим жінка гірша від чоловіка?

    "На милування нема силування", так само і на поважання; а вироблені погляди на життя, котрі тісно зв'язані з нашою совістю, також не даються скинути, наче та одіж.

    Героїня. Ось в кого я закохалася з самого початку - в Олену Ляуфлер. Її погляди, її вільнодумство, її нескоренність - усе це мені невимовно імпонувало. Я так хотіла, щоб дівчина змогла довести батькам, що вони не мають права самостійно вирішувати її подальшу долю, керувати її життям, змусити її любити, або хоча б мовчки терпіти. Її палкі й щирі промови були ніби прочитані з моїх думок.
    Але. Є одне але. Я була впевнена, що жінці вдасться досягти вершин, довести, що вона мала рацію, що вона буде щаслива поруч з чоловіком, який би її підтримував і розумів. А Олена пала жертвою гніту обставин, як і багато інших до неї та після неї. Вона була змушена поступитися своїми принципами заради благополуччя родини, це була її жертва... А мати її прийняла. Не цього я очікувала й не цього хотіла. Тому враження трохи зіпсувалося.

    Читать полностью
  • v_kalyta
    v_kalyta
    Оценка:
    6

    Людина. Сама назва повісті говорить про те, що йдеться у ній про людину, про те, чим є людина на фоні життєвих обставин. Вона може бути освіченою, сильною, незалежною, як Олена Ляуфлер, проте над нею все одно існує щось вище. Яке здатне зруйнувати пиху і всякі ілюзії, які людина може мати стосовно себе.
    З одного боку позиція головної героїні заслуговує повагу. На тлі тогочасного ставлення до жінки як до нижчої істоти, як до коняки згідно зі словами одного майора, а до людини загалом як до «товариської, розумної звірини», вона насмілюється кинути виклик погрузлому в догмах суспільству, відкрито заявити про гендерну рівність та про людину як вінець творіння природи. Олена вміє любити і високо цінує це почуття. Проте з іншого боку до нього домішуються її самолюбство, самовпевненість, надмірна довіра до власних помислів, нездатність бути гнучкою, обмеженість рамками сповідуваного нею вчення. Через це, а не нібито через сильну життєву позицію, дівчина страждає.
    Велика увага в повісті приділена «дідичності блудів»(спадковості помилок). Олена страждає тими ж пристрастями, що й батьки, хоч своїми ділами намагається активно це спростувати. І вона, і старше покоління Ляуфлерів надмірно горді. Тільки Олена через власну просвіченість, а батьки через великі достатки та високе соціальне становище. На основі різних об’єктів їхньої пихи та самолюбства і виникає на сторінках повісті гострий конфлікт батьків та дітей. Ніхто з них не може поступитися своїми принципами, від чого страждають усі.
    Тільки життя розставляє усе по своїх місцях. Головні герої втрачають хиткі опори під своїми ногами, на які вони сподівалися. Те, що мало для них переважаюче значення, слугувало ідолом, вмить перетворилося на дим. Батьки втратили маєток, зазнали глибокого горя від своєї надії – сина Германа-Євгена-Сидора. А Олена у зв’язку з цим опинилася перед обставинами, у яких просвітницькі ідеї про здатність людини самій керувати своєю долею виявилися безсилими, «лярі-фарі»(пустою балаканиною). Психологічної сили її самої авторка не применшує. Завдяки їй Олена переборює багато труднощів, стає опорою для неготової до злиднів сім’ї.
    Проте О. Кобилянська доводить: понад усе існує Божий промисел про людину. Ніби на посміх із себе колишньої, дівчина виходить заміж за чоловіка, далекого від свого ідеалу, обмеженого, який керується не розумом, а чуттям, і при цьому не відчуває до нього того високого кохання, про яке читала. У цей момент вона сама керується не розумом, який вважала чимось всемогутнім, а чуттям. О. Кобилянська своїм твором показує, як примітивно сприймалася людська і зокрема жіноча сутність її сучасниками, проте й закликає не возносити людину на п’єдестал божества, адже людина все одно залишається людиною.

    Читать полностью
  • frozen_celestial
    frozen_celestial
    Оценка:
    5

    Особисто для мене суть цієї книги не лише в тому, щоб показати, що і жінка щось може в цьому світі.
    Насправді кожна людина може досягти будь-яких висот. Але найчастіше одного бажання замало, якщо поруч немає того, хто би підтримав, порадив, заспокоїв.
    І як страшно, коли ти цю людину знаходиш, складаєш із нею плани на майбутнє, а вона раптом йде. Або взагалі вмирає.
    І який сенс тоді з усіх твоїх амбіцій, якщо тебе зламали там, де ти і прогинатися-то не хотіла і не планувала?
    А навколо всі чогось від тебе хочуть, і найгірше - зовсім не того, чого ти сама собі бажала.
    І здається, що місця для тебе вже немає абсолютно ніде. І спокою тобі не дають ні навколишні, ні ти сама.
    Натомість лише купка листів мов насміхаються із твоїх наполеонівських планів, коли ти всупереч своїй совісті переступаєш через те, чим дорожила роками.
    Мене розчулило.

    Читать полностью