Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Собор

Добавить в мои книги
7 уже добавили
Оценка читателей
4.8
Написать рецензию
  • kodak_a
    kodak_a
    Оценка:
    17

    Роман "Собор" Олеся Гончара - это роман рассуждений, роман вопросов, роман, которым автор побуждает читателя искать ответы на вечные вопросы: как быть настоящим, как быть духовно богатым, как самосовершенствоваться и т.д.

    Дальше...

    Главным героем романа является Собор, но не как строения, а как символ духовности украинского народа. И вот этот Собор повидал много бед на своем веку, прошел через войны и революции, так же как и весь украинский народ. И ничто его не сломило. Но в мирное время нашелся человек, который ради своей выгоды способен разрушить то, что строилось нечеловеческими усилиями. Собор стал эпицентром конфликта между бездуховностью и духовностью, именно в отношении к нему проявляется богатству внутреннего мира двух противоборствующих сторон: противников Собора и тех, для кого сохранить его первозданность стало делом чести.
    Роман помогает осознать ничтожность человека, ограниченного только карьеристскими интересами.
    Читать всем!

    Читать полностью
  • PartY_ForeveR
    PartY_ForeveR
    Оценка:
    15

    Роман сподобався. Він змушує читача задуматися про буденне.
    На мою думку, собор в романі постає ідеалом людських чеснот, які є для кожного величною і неповторною частиною свого "Я" . Він ніби та жаринка, що по собі залишила Козаччина. І здається, що ця жаринка ніколи не зотліє і з часом відродить вогонь народної самобутності.
    Захоплює історія кохання дівчини Єльки та простого студента Миколи, яка вимушена була пройти тернистий шлях... Мене вразив і засмутив вчинок Володимира Лободи, як можна рідного батька, котрий любив його від щирої душі і переживав за життя сина, віддати в дім пристарілих. Як було важко читати ті слова , в котрих батько плачучи розказує історію з його сином. Дивно, але як би він його не проклинав, він все одно любить його.
    Ще одне, що мені сподобалося так це те, як автор поєднав дві зовсім несумісні речі : собор, як духовне, і промислове місто, яке взяло його в свої обійми, але не може затьмарити його краси. Пейзаж - це окрема тема в романі. Гончар зробив опис села Зачіплянки так, що кожен читач може поринути і пейзажнуі красиву місцину.

    РАДЖУ ВСІМ ПРОЧИТАТИ РОМАН!!!!!.. ...

    Читать полностью
  • George3
    George3
    Оценка:
    11

    Написанный в конце 60-х годов в силу определенных причин "Собор" дошел до широкого читателя только в конце 80-х. Но он не утратил своей актуальности тогда, как и сейчас. В нем затрагиваются важнейшие проблемы морали и нравственности, правды и лжи, честности и приспособленчества, наконец экологии и отношения к истории.Действие романа разворачивается в украинском рабочем поселке Зачеплянке. Главные действующие лица - династия сталеваров Баслаев. И хотя в романе немало сцен. связанных с работой металлургов, его, слава богу, нельзя назвать произведением на производственную тему.

  • etapoid
    etapoid
    Оценка:
    5

    Любимый роман по укр. лит со школьной скамьи. Еще тогда, он поразил меня значительностью и патриотичностью, я поражалась тому, что Гончар сумел в образе собора передать историю многострадального народа.
    Маленький рабочий городок на Востоке Украины, без особых развлечений и достопримечательностей, но есть собор, монументальное здание, которое используют как угодно, лишь бы не по назначению. Он радует глаз 2 молодых людей, которые души в нем не чаят, по удивительной случайности они оказались соседями.
    Есть еще нахальный карьерист, которому нужно собор убрать, у него благие намерение.
    И вот, перед читателем разгорается война материального и духовного, практичности и эстетики.

    Очень хорошая книга, рекомендую.

  • khmelyok
    khmelyok
    Оценка:
    3

    Найкраща атмосфера з усіх романів та оповідань, які доводилося читати... Чому? Описане життя, яке вирує за вікном в сільській місцевості. Плюс жарке літо, і природа, яка дихає зеленню, і річка...
    Піднято багато важливих соціальних питань. І є відповідь: бути людиною серед людей. Не бути як Лобода. Можливо бути як Микола Баглай, готовим стати під ножа, захищаючи цінності своєї душі. І звичайно ж Собор. Образ вічного. Собор бачив все життя села. Він єдиний свідок всього потаємного. Він не повинен бути зруйнуваним. Як і Собор людських душ.