Отзывы на книгу «Зачарована Десна (збірник)»

4 отзыва
LeRoRiYa
Оценил книгу

Дуже люблю "Зачаровану Десну" Довженка. Ще може бути чарівнішим, ніж таємничий світ дитинства? Письменник привідкрив нам двері в історію свого становлення - це ж чудово!
Образ бабусі з її прокльонами просто неперевершений. Чимось нагадує мою бабусю в ті дні, коли ми з нею сварилися.
Раджу цю книжку всім любителям спокійного українського слова.

i_am_dashka
Оценил книгу

Те відчуття, коли тобі книга ніби сподобалася, а ніби й не дуже...

Так, це історія, яка приємно читається. Довженко пише класно, але для мене це було трохи нуднувато.
Цікавими були думки малого Сашка (тобто, звичайно, самого автора, адже це автобіографічна повість). Його дитяча безпосредність і не затуманені злобою очі допомагали побачити в цьому світі те, чого вже не помічають дорослі. І мні було приємно відкривати цей великий і неосяжний світ иазом із ним.

Але тут немає майже ніяких подій, сюжет, в принципі, теж відсутній. Але читається приємно.

Сподіваюся, що "Україна в огні" мене більше захопить.

vikaandvitalik
Оценил книгу

Ця книжка - спогади з дитинства видатного українського письменника й режисера Олександра Петровича Довженка. Ми поринаємо у сім'ю автора, де живуть мати, батько, дід, прабабка та брати малого Сашка. Нам, як давнім друзям розказують, якак прабабка любила прокльони, як голосно кашляв дід, як тяжко жилось матері, що часто хворіла, та яким був батько - красивим, сильним, проте дуже побитим життям.
Надзвичайно красиво описана природа у книжці - тут і город, який насаджувала мати, і квіти коло хати, і річка Десна, що текла недалеко... Автор дає нам чітке увялення дитинства у селі. І як же там було добре, скажу я вам! Так і хочеться прожити хоча б декілька днів у родині Олександра Петровича, щоб відчути на собі як це добре - мати щасливе дитинство.
Книжка-спогад, книжка-мрія, книжка-пам'ять... Її необхідно читати - це перлина української літератури.

Burmuar
Оценил книгу

Останнім часом мій читацький щоденник поповнювався здебільшого такими депресивними книжками, що захотілося чогось перевіреного і гарантовано позитивного. І на думку прийшов Довженко з його "Зачарованою Десною". Ще в шкільні роки ця книжка була особливою саме тому, що ми жили неподалік Десни (не так, як автор, але все ж купатися влітку їздили саме туди). А цього літа на березі Десни я провела не одну красиву фотозйомку і встигла закохатися в неї ще й з точки зору художника (якщо так можна про себе).

Вибір був вдалим. Саме тим, що потрібно, коли накочується депресняк, а від негативу не рятує навіть обробка ну дуже красивих фото:))) Я ніби опинилася у власному дитинстві. Усі ці запахи косовиці, сільські балачки, собачий гавкіт, гелготання гусей просто накотилися на мене, як води річки Десни (до речі, течія там ого-го!).

У Довженка дуже красива мова. Він ніби не текст пише, а плете мереживо, яким хочеться спочатку просто милуватися, а потім торкнутися чи навіть загорнутися в нього.

Проте для мене головне - спогади, які він пробуджує. І я ніби знову іду "перегортати" сіно, щоб добре просохло. А запах скошеної трави досі мій улюблений. І як класно згадати його посеред зими!

А це Десна: