Олена не дуже задоволена своїм життям. Вона веде колонку у журналі, їздить на судзукі в кредит, а останнім часом ще й відносини з чоловіком розладилися. Мені здалося що їй трохи за 30, дітей у них немає, але є мрія видати свою книжку. Наполеглива колега реєструє Оленку у соцмережі, де одразу знаходить колишніх однокласників і починає з ними спілкуватися.
Всю книгу головна героїня живе звичайним життя, допомагає Жанночці (та сама колега), наманается видати свою книгу, слідкує за життям однокласників, намагается реалізувати професійні амбіції. Постійно веде роздуми на тему політики, суспільства, моралі, та багато чого ще "про все, та ні про що". Але сама не знає чого хоче. Логіка відсутня як у романі в цілому так і у діях і думках головної героїні.
Сюжетні лінії книги постійно скачуть (наче разом із настроем авторки), була спроба зробити детективну лінію із загадковим вбивством (навіщо взагалі???).
Я в сказала що книга НІ ПРО ЩО.
Та ще й написана якось косо і криво.
Схоже на те, що у авторки криза середнього віку, результатом якої і є ця безглузда книжечка.