Мені теща родина – вона жінку родила!

Ну хто не скаже вам хоч дещо

На тему – про сварливу тещу?

Та забувають оповідачі оті,

Що різні тещі є і різні є зяті.

Любомир Дмитерко

Сімейні звання

ДЛЯ ДРУЖИНИ:

свекор – батько чоловіка,

свекруха – мати чоловіка,

дівер – брат чоловіка,

зовиця – сестра чоловіка,

свояк – чоловік зовиці,

своячка – дружина дівера.

ДЛЯ ЧОЛОВІКА:

теща – мати дружини,

тесть – батько дружини,

своячка – сестра дружини,

шурин (шуряк) – брат дружини,

своячка – дружина шурина,

свояк – чоловік сестри дружини.

ДЛЯ БАТЬКІВ, СЕСТРИ І БРАТА:

невістка – дружина сина, братова,

зять – чоловік дочки, чоловік сестри,

сват – батько нареченої, батько зятя,

сваха – мати нареченої, мати невістки.

Стандарт-діалоги

ТЕЩА ЗЯТЬ:

1.

– Коли моїй доні було 17, за нею упадав один дуже перспективний молодий чоловік…

– Так я ж його знаю. Він у моєму відділі нині працює кур'єром. Як він існує на 1500 гривень з дружиною, дітьми і тещею – не уявляю!..

2.

– Коли ми з чоловіком побралися, геть же молодесенькими були, нам батьки взагалі не допомагали…

– А я не хочу, щоб мої діти проходили той шлях, який пройшов я. Я буду їм допомагати, доки матиму сили…

3.

– Мені здається, що пора вже закінчити суботні пивні зустрічі з друзями!

– Та я ж просто даю змогу дружині відпочити від мене. Вона кожної суботи зустрічається з подругами в кав'ярні…

4.

– Ти хоч знаєш, скільки грошей витрачаєш щомісяця на цигарки?

– Це наші улюблені цигарки. Я думаю, що у моєї дружини непоганий смак.

5.

– Ти хоч би раз у житті виправ свої шкарпетки…

– Я роблю це щосуботи…

СВЕКРУХА – НЕВІСТКА:

1.

– Коли мій син був молодший, йому подобались дівчата зовсім іншого типу…

– З віком у нього покращився смак!

2.

– Тобі не здається, що ти довгенько-таки крутишся перед дзеркалом?

– Я маю гарно виглядати, щоб бути достойною такого мужчини, яким є мій чоловік.

3.

– Ти собі вже надцяту сукню купила, а мій син другий рік в одних і тих же черевиках ходить!

– Сукня я взяла на розпродажу за смішні гроші. А чоловікові приглянула такі гарнезні черевики у фірмовому магазині. Але дорогущі… Може, скинемося?

4.

– Щось мій синочок схуд… Може, ти його не годуєш?

– То ж він зарядку робить, скинув кілька кілограмів… Серце не дає про себе знати, у боці не коле…

5.

– Щось ви рідко навідуєтеся, геть про мене забули!

– Це поки що таємниця… Мого любчика скоро підвищать на посаді. Ми зможемо забезпечувати вас усім необхідним.

НЕВІСТЦІ – ТЕ, ЩО НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ СВЕКРУСІ:

– Тепер зрозуміло, чому ваш синочок так рано одружився…

– Ваше тугодумство – це сімейне?

– Я вашому синові служницею не наймалася!

– А моя мама борщ зовсім по-іншому готує…

– Я хатнім господарством ніколи не займалася і ніколи цього робити не буду!

ЗЯТЮ – ТЕ, ЩО НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ ТЕЩІ:

– Дивлюся на вас і думаю, що жінці моїй рано чи пізно доведеться сідати на дієту…

– Я на відміну від вашого чоловіка хоч гроші заробляю!

– У мене нині фінансові проблеми, тож після весілля жити ми будемо у вас…

– Краще вже харчуватися концентрами, аніж їсти те, що готує ваша доня!

– Ось розійдемося ми з вашою дочкою, тоді я вам ці слова пригадаю…

Звідки, чому і як народилася ця книга

Теща – слово тепле, а поняття – священне. Можливо, ніколи би не взявся збирати анекдоти про тещу, складати їх у збірку і видавати друком, якби не один знайомий. Так, добрий знайомий Сидір Приймак. Уколі друзів Приймак відгукується тільки на філософсько-величне – Сид.

Отож, якби не Сид, не було б цієї книги. У більшості чоловіків є (була, буде) теща. У декого за життя – дві, три і більше. У мене теж є теща. Стосунки – добрі, навіть гарні… Але ж Сидір Приймак і його теща – це класика.

Кожна їхня зустріч, кожна розмова – шедевр, достойний камери, пера, глядачів, слухачів. І, повірте, 99,9 % анекдотів з цієї книги – це те, що або сталося, або цілком реально могло бути між Сидом і його тещею.

Любов Сидора Приймака до тещі – і Марії Іванівні (тещі Сида) до зятя всепоглинаюча, всеспопеляюча, всюди проникаюча. Взаємна! Причина для заздрощів! Предмет для калькування! Взірець!

Вершина! Олімп!.. Ця любов така висока, що може у тій тонкій частині вершини, яка зветься піком, різко, секундно, миттєво переходити у ненависть (її ще можна назвати – неприязнь). Таку ж взаємну і палку, як і любов.

Отак і живуть вони, Сидір Приймак (Сид, показовий зять) і Марія Іванівна (Маріванна, еталонна теща) у вічній любові-ненависті. Як вода і вогонь, як тепло і холод. Дякуючи їм і на їхню честь хай побачить світ ця книга. Бо тільки Сид міг такими філософськими «пострілами» прославити свою тещу. Короткими, кількаслівними, але влучними і вартими деяких романів чи повістей.

– Головне – ніколи не заперечувати тещі. Треба дати їй можливість говорити стільки, скільки її душа побажає. І прийде час, коли вона почне сама собі заперечувати…

– Моя заповітна мрія – пограбувати банк і залишити відбитки пальців моєї тещі…

– Найважче чоловікові приховувати свої почуття, коли він прощається з тещею на вокзалі…

– Як казала моя теща, домашні тварини роблять нас добрими, а в скрутну хвилину – ситими…

– У тещі повинно бути два зуби: один – щоб відкривати зятю пиво, а другий – щоб болів…

– Теща вчора п'ятдесят копійок проковтнула! І, здавалося б, дрібниця, а приємно!..

– Я часто прокидаюсь вночі і, захлинаючись від сліз, накриваючи голову мокрою подушкою, думаю – і не можу зрозуміти: за які наші гріхі Господь допустив, що на світ з'явилися Гітлер, Чикатило і моя теща Маріванна…

– Моя жінка народилася у рік Півня, значить, вона – курочка. Я народився у рік Бика, значить я – бугай. А теща народилася у рік Собаки…

– За сорок років роботи в магазині моя теща тільки один раз правильно дала здачу. Коли покупець назвав її «стерво».

– Тещі нові зуби вставив. За «штуку» баксів. Увічлива тепер. Не перечить. Відмовчується…

– От бджоли у мене, ото бджоли! Ще навіть меду не брав, а вони вже кілька разів тещу покусали!

– Я б не сказав, що моя теща така вже огрядна… Хоча з готових речей вона купує тільки хусточки…

– Моя теща зовсім від рук відбилася… А від ніг – не змогла…

– Коли моя теща сказала: «Випий за моє здоров’я!» – я звернув увагу, що у неї таки людський голос…

– Моя теща дуже не любить їздити у поїзді. В неї зуби стукотять. У склянці.

– Моя теща так турбується про здоров'я нашої сім'ї. Вона завжди після всіх допиває мікстуру і доїдає таблетки, примовляючи: «Зайве здоров'я ніколи не завадить»…

– У мене теща така музикальна. її вже втретє збила машина на вулиці Чайковського…

– Природа – то є скульптор. Все, що вона у молодості відсікла від моєї тещі, нині їй повертає…

– Моя теща сіла на дієту і за чотирнадцять днів втратила два тижні…

– Моя теща працює буфетницею в Спілці письменників і усіма силами бореться з п'янством і ожирінням серед літераторів. Вона не доливає горілку і недодає закуску. Дякуючи моїй тещі, письменники отримують набагато менше алкоголю і холестерину. Наша література стає здоровішою!..

– Я теж думав, що куріння не впливає на голос жінки… Я так думав, поки попіл з моєї цигарки не впав на тещин килим…

– Моя теща не марнує роки, які віднімає у себе. Вона додає їх своїм приятелькам…

– За радянських часів моя теща єдина в нашому місті мала дозвіл торгувати з-під прилавка, її зріст – 1 метр 10 сантиметрів…

– Маріванна! Ти фарбуйся як завгодно, молодися скільки завгодно, але ж пам'ятай, що у тебе з донькою дев'ять місяців різниці…

– Десять років кожен день я проводив на горищі, я працював і, накінець, мені вдалося вивести нову породу голубів! Це крилате створіння летить точно до тещі на балкон і там гадить!..

– Інколи я думаю: добре, що моя теща не має атомної бомби!..

– Кожного ранку моя теща мене запитує: «Що б його таке з'їсти, щоб схуднути?»

– Якщо вона вважає, що ви багато їсте і спите, значить, це не ваша мама!

– Після одруження я сказав тещі: «Протопчу я стежку! У вашому домі! Від дивана до холодильника…»

– Вважається, що мудрість приходить з віком. До моєї тещі вік прийшов один…

– Моя теща не викидає пігулки, у яких закінчився термін, вона ними дуже гарно прикрашає торти і тістечка…

– Ех! Виколю собі око, щоб у моєї тещі був одноокий зять!..

Але ж і Марія Іванівна, укохана теща Сида, відповідає йому подібною «дзвінкою монетою».

– Мій зять як літак – на землі від нього ніякої користі!..

– Цей Сидір – дивний хлопець. Коли позичив у мене мішок зерна, я не могла отримати його назад кілька років. А коли видала за нього заміж свою доньку, він готовий повернути її кожного тижня…

– Обіди смакуватимуть твоєму Сидору більше, донечко, якщо їх готувати не часто…

– Я купила цю картину, щоб подарувати зятю на день народження, але потім ми з ним подружилися…

– Мій зять страшенно лінивий! Він навіть встає о п'ятій ранку, щоб довше нічого не робити…

– Медицина досягла значних успіхів! Коли я була молодою, треба було роздягатися, а нині досить показати язик.

– Сидоре, а як правильно казати: Шуман чи Шуберт?…

– І тут зять мені каже, що Англія – це острів… Ну я його зразу ж поставила на місце: «Не може бути, тому що це було б відомо…»

– Моїй доні в житті треба всього чотири тварини: норку на плечі, «ягуара» в гараж, тигра в ліжко і… осла, який би за все це платив!..

– Він їй довго клявся, що не образить, навіть пальцем не зачепить, а потім взяв та й одружився з нею…

– Ти так любив мою доню! Це було прекрасно! Але ж ти з нею одружився і… все зіпсував!..

– От я була красунею! На всю вулицю Київську! Від 5-го до 9-го будинку!

– Якби не твій Сидір, доню, ви були б ідеальною парою!

– Доню, запам'ятай дві ключові фрази. Перша: «Як я тебе люблю!», друга: «Милий, може ти і правий, але…»

– Доню, ніколи з чоловіком не сперечайся, відразу починай плакати…

– Сидоре, ти недолугий! У тебе навіть бутерброд з маслом упаде маргарином униз!..

– Доню, якщо хочеш доброго життя, то вибирай чоловіка уважного, розумного, спокійного… Не роби так, як зробила твоя мати. Не виходь заміж заради грошей…

– Доню, мій день закінчується увечері. А твій вранці…

– Доню, виделка з чотирма зубцями – для гарніру, виделка з трьома зубцями – для м’яса, виделка з двома зубцями – для риби, виделка з одним зубцем – це ніж…

– У мене нема життя із зятем…

– Ти, Сидоре, кажеш, що я для вас тягар… А хто ж мене зробив тещею, як не ти?!

«Дорога мамо, – писала донька, – ти справді прекрасна мати, і я від усього серця бажаю тобі доброго зятя».

Зять побачив у вікно тещу і каже тихо:

– Знову її чорти несуть!

Зайшла теща в хату, а мала Катруся питає:

– Бабусю, я тебе жду і жду!

– Та йшла собі помаленьку…

Катруся здивувалася:

– А тато казав, що тебе чорти несуть.

– Я не кажу, що моя теща погано готує… Але я починаю розуміти, чому мій тесть молиться перед вечерею…