Гастарбайтерки

Кожна жінка мріє про краще життя для себе, для своєї сім’ї, для своїх близьких. І кожна шукає шлях до цієї мрії по-своєму. Три українки, про яких йдеться в романі, вирішили шукати своє щастя на батьківщині. Але лише одна досягнула мети.
Кожна з нас була у безвиході і здавалось, що там, за кордоном, може бути щось краще. Але це не завжди краще. Часто це просто інакше. І так само доводиться тяжко працювати, переборювати різні перепони. Одна, маючи вищу освіту, повинна була доглядати за божевільною старенькою німкенею. А вдома її вже не чекав син, бо навіть виписав з власної квартири. Таша залишила вдома чоловіка, хотіла зароби для здійснення своєї мрії – всиновити дитину, і теж залишилась назавжди на чужині. Лише наймолодша Лариса змогла втілили свої прагнення. Та якою ціною.
Від роману дійсно неможливо відірватися. Три покоління, три різні жіночі долі, які схожі в одному – вони хотіли бути потрібними, реалізованими, щасливими. І кожна переступала через себе майже щодня, коли доводилось працювати закордоном. Але, попри все, не можна втрачати віри в себе, в людей, в щастя.

Достатньо життєва історія про роботу за кордоном, про важкі долі трьох жінок.
Чужина. Що чекає там? Стабільність? Безправ'я? Або доля?
Читала цю книжку тому, що вона відмічена жюрі конкурсу "Коронація слова".
Не те, щоб я була в абсолютному захваті, проте книжка варта уваги.

Це правдива книга про жінок і їхні долі... Не знайшовши собі місця на батьківщині, гнані нещасливою долею і безгрошів’ям, Галина, Наталка та Лариса їдуть на нелегальні заробітки за кордон. Вони тепер мають красиві нові імена — Халла, Таша й Лаура — і пристойну, як на свої мірки, зарплату. Це історія про справжніх жінок, які вміють і гарувати, і відпочивати, і любити, і страждати. Які знають і впізнають Вівальді, читають Толстого, захоплюються творчістю Дега...

"Але чи достатньо для щастя тисячі євро на місяць?" - саме на це питання дає відповідь книга.

Книга змушує подивитися на «гастарбайтерство» з іншого боку. Наталка Доляк в своєму романі показує, як воно бути українцем за кордоном. Тут ти громадянин! Тут ти господар (навіть якщо не займаєш високих посад). А там… А там ти – негострий на розум, злиденний житель країни третього світу. І це ще не всі «світлі» перспективи європейського життя українця.
Письменниця змальовує «наших» у Німеччині. Вона розвіює радянські міфи про грубих, непривітних німців та їхню шкарубку мову. Насправді це привітні люди, які допоможуть знайти дорогу, подарують усмішку і навіть зможуть упустити тебе до свого серця. Принаймні так стається з героїнями роману. Вони спромогаються стати не дешевою робочою силою, а людиною, яку поважають, люблять і по-справжньому цінують.

Не може не викликати захоплення актуальність і наскрізність обраної теми, оскільки статистичні дані про трудову міграцію українців просто вражають!

За результатами дослідження, проведеного експертами європейської комісії «Caritas International» на 2012 рік ~4,5 млн трудових мігрантів з України перебувають за кордоном, з яких 1,7 млн — у країнах ЄС. За іншими оцінками, ця цифра коливається від 2 до 7 млн.