Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Рецензии и отзывы на Мелодія кави в тональності сподівання

Читайте в приложениях:
306 уже добавило
Оценка читателей
3.73
Написать рецензию
  • dianalaye
    dianalaye
    Оценка:
    8

    Як тільки дізналась, що продовження вже доступне для купівлі... Ну ви самі розумієте :) Анна та Адам посіли місце у моєму серденьку.
    Якщо відверто, з досвіду попередніх книг, фільмів, чогось грандіозного та захоплюючого я не очікувала. Ну згодьтесь, продовження улюблених історій дуже часто просто "зливаються" залишаючи, іноді, навіть, не приємний осад та відносну долю розчарування. Це як переборщити у каві з кардамоном.
    Пані Наталя написала чудовий роман (який буде мати і третю частину!), який огортає особливими почуттями та настроєм. І вже під кінець першої частини авторка майже вбиває мене та мої почуття... Ну правда! Я з широко розплющиними очима читала сцену пологів Анни і.... ох!....це "дитина мертва". Щось усередині ніби підірвалось. Я дуже яскраво відчула ніби ця дитинка померла на моїх очах і я не всилах зрозуміти, стриматись чи зробити хоча-би щось... Ох, пані Наталю, це був жорстокий хід! :) Маленька смерть всередині в душі. Краплинки сліз виступили... Та наступні слова заставили прикрити вуста руками і посміхатися. "Відлягло"! Слава Богу та Богородиці!
    Як зрозуміло з попередніх слів, за Анну я переживала, як за себе. Ще з першої книги я переживала усе з нею. Нічого не змінилося. Сторінка за сторінкою роздуми та життя дівчинки.... точніше уже жінки, захоплювали у полон застлаючи усе, що коїться навколо тебе у цьому, твоєму житті.
    Досить приємно, що Анна навістила свою цьоцю і зробила такий хороший жест-порятунок для Марисі. А Тадеуш! Мої найбільші обурення для нього. Та добре, що висновки і вибір Анни саме такий. Чесне слово, зроби вона інший вибір для Тадеуша я би розчарувалась в героїні. З другої частини книги я тільки і вмовляла Анну не робити помилок та мислити тверезо. Нова любов можлива, та не з ким попало.
    Я люблю "Мелодію кави...". Я вже з нетерпінням чекаю продовження. Та.... мені несамовито не вистарчало Адама... Все ж таки, люди помирають і... їх не повернути. А нам залишається рухатись далі, зберігаючи світло та тепло від них у серцях.

    Читать полностью
  • OlgaZaloznaya
    OlgaZaloznaya
    Оценка:
    4

    очень обрадовалась продолжению, от первой части я в полном восторге. долго откладывала это чтение, как-то боялась разочарования.
    потом узнала от автора, что вторая книга -переход от первой части к третьей, мол ничего особенного тут и не будет
    так оно и получилось
    надеюсь, третья часть будет сильнее, ярче... не будет тысячного повторения одного и того же "вона згадала..., вона згадала"

  • Yanel
    Yanel
    Оценка:
    3

    «Цей роман торкнеться вашого серця ніжними, мудрими словами, лагідним теплом кохання. Заваріть собі кави, охопіть філіжанку долонями, щоб зігріти їх і своє серце передчуттям дива, а потім сядьте в улюблене крісло і розгорніть цю книгу...»
    Наталка Шевченко, письменниця

    Очень обрадовалась, увидев эту книгу, продолжение истории, которая в свое время меня очень впечатлила. Я совсем не любитель слезливых, романтичных историй, но данную книгу приобрела, купившись на красивое оформление и интригующее название - все, что касается Львова, близко мне. Хоть я и не особо предпочитаю читать литературу на украинском языке, язык свой родной я, конечно, люблю, но будучи русскоязычным человеком, более привычным для меня является литература именно на русском языке. Но здесь совсем другая ситуация, ведь автор сама является украиноязычной и читать данное произведение было просто наслаждением, ощущая кофейный аромат сквозь барабанный звук дождя по Львовской брусчатке... История запретной любви на фоне старого города... На протяжении всего повествования сопереживала, плакала и смеялась вместе с героями. Естественно, под впечатлением от прочитанного, решилась прочитать и вторую часть, но, если честно, осталась немного разочарована. Автор попыталась нам донести переживания главной героини из-за случившегося в её жизни, действительно трагического события, - смерти мужа, но также как она серьезно пыталась это нам преподать, с такой же степенью нелепости выглядела та попытка адюльтера, которая последовала впоследствии. Грань серьезности смылась до отвращения, которое вызывала эта попытка найти себя как женщину среди мрачных будней траура. Не хватало той серьезности и проникновения, которыми были наполнены события первой части. С одной стороны, вроде как глубокие переживания главной героини с разбитым сердцем и опустошенной душой, и тут на тебе - какая-то, пахнущая пошлостью, попытка адюльтера в беседке. С таким же настроением произведение и заканчивается, на ноте позитива и несерьезности всего происходящего - главное найти в себе женщину и можно жить дальше в ожидании чего-то яркого в своей жизни. Ожидала большего, конечно, но данное произведение подарило несколько уютных, теплых вечеров, наполненных атмосферой города Лева и ароматом кофе среди узких улочек старого города. Произведение вполне оправдало свое название!...

    Читать полностью
  • ami00
    ami00
    Оценка:
    3
    Так низько вона нізащо не опуститься. Це як літати птахом у небі, а тоді впасти обличчям у багнюку. Жодного натяку на справжню любов та глибокі емоції.

    Кожна сторінка віддає шаленим смутком… Тугою за втраченим коханням.
    І як би вчасно книга потрапила до рук. Просто десять з десяти. На цьому етапі мого життя – вона зачепила. Я знаю, що таке втрачати….

    Доля іноді забирає в людини найдорожче саме тоді, коли дуже боїшся його втратити.

    А ще – комусь буде нудно читати її постійні стогони, як «тяжко жити», « як витримати розлуку», «як відпустити щастя?».
    Допомогла осмислити втрату, зрозуміти, що живеш не просто так. Що є вищий задум. Що не все можеш осягнути розумом. Що варто жити серцем.

    Ті, хто в інших світах, все одно навіки залишаються з нами спогадами, любов’ю та світлом у душі. Навіть тоді, коли ми дозволимо собі жити далі.

    Знайома з твором Гурницької « Мелодія кави в тональності кардамону» і скажу відверто, що перша частина мені не запам’яталася. Не вразила. Але чомусь захотілося дати їй ще один шанс. І не прогадала.
    Смуток, туга, байдужість – цілком можна зрозуміти Анну, яка втратила можливість бути щасливою. А ще – лінія з Тадеушом мені Шаленно сподобалася. Особливо розв’язка. :) Провела паралелі. :) Було б дивно цілу книгу читати її роздуми про Адама і плакати з нею.

    А щасливі жінки заздрісними не бувають.

    Впевнена, що буде продовження.
    Впевнена, що Войцех закохається в її молоду родичку Марисю.
    І впевнена, що ми будемо це читати. :)

    П.С. Але не раджу читати Щасливим людям та тим в кого Радісний етап в житті, бо однозначно книга видасться нудною та посередньою. Це не перший том, де кохання – роздуми йде з кожної сторінки.

    Читать полностью
  • Оценка:
    1
    Розчарування...Розчарування. Дуже погано написано. Самі повтори.
  • Оценка:
    1
    Дуже багато раз описуються одні і ті ж порівняння, образи і переживання. Друга частина твору багато втрачає перед першою. Слабенько...
  • Оценка:
    1
    Розчарувала друга частина в порівнянні з першою. Дуже все затянуто, купа одних і тих самих описів природи, почуттів Анни,...а подій майже немає...не цікаво