Мелодія кави в тональності сподівання

Як тільки дізналась, що продовження вже доступне для купівлі... Ну ви самі розумієте :) Анна та Адам посіли місце у моєму серденьку.
Якщо відверто, з досвіду попередніх книг, фільмів, чогось грандіозного та захоплюючого я не очікувала. Ну згодьтесь, продовження улюблених історій дуже часто просто "зливаються" залишаючи, іноді, навіть, не приємний осад та відносну долю розчарування. Це як переборщити у каві з кардамоном.
Пані Наталя написала чудовий роман (який буде мати і третю частину!), який огортає особливими почуттями та настроєм. І вже під кінець першої частини авторка майже вбиває мене та мої почуття... Ну правда! Я з широко розплющиними очима читала сцену пологів Анни і.... ох!....це "дитина мертва". Щось усередині ніби підірвалось. Я дуже яскраво відчула ніби ця дитинка померла на моїх очах і я не всилах зрозуміти, стриматись чи зробити хоча-би щось... Ох, пані Наталю, це був жорстокий хід! :) Маленька смерть всередині в душі. Краплинки сліз виступили... Та наступні слова заставили прикрити вуста руками і посміхатися. "Відлягло"! Слава Богу та Богородиці!
Як зрозуміло з попередніх слів, за Анну я переживала, як за себе. Ще з першої книги я переживала усе з нею. Нічого не змінилося. Сторінка за сторінкою роздуми та життя дівчинки.... точніше уже жінки, захоплювали у полон застлаючи усе, що коїться навколо тебе у цьому, твоєму житті.
Досить приємно, що Анна навістила свою цьоцю і зробила такий хороший жест-порятунок для Марисі. А Тадеуш! Мої найбільші обурення для нього. Та добре, що висновки і вибір Анни саме такий. Чесне слово, зроби вона інший вибір для Тадеуша я би розчарувалась в героїні. З другої частини книги я тільки і вмовляла Анну не робити помилок та мислити тверезо. Нова любов можлива, та не з ким попало.
Я люблю "Мелодію кави...". Я вже з нетерпінням чекаю продовження. Та.... мені несамовито не вистарчало Адама... Все ж таки, люди помирають і... їх не повернути. А нам залишається рухатись далі, зберігаючи світло та тепло від них у серцях.

«Цей роман торкнеться вашого серця ніжними, мудрими словами, лагідним теплом кохання. Заваріть собі кави, охопіть філіжанку долонями, щоб зігріти їх і своє серце передчуттям дива, а потім сядьте в улюблене крісло і розгорніть цю книгу...»
Наталка Шевченко, письменниця

Очень обрадовалась, увидев эту книгу, продолжение истории, которая в свое время меня очень впечатлила. Я совсем не любитель слезливых, романтичных историй, но данную книгу приобрела, купившись на красивое оформление и интригующее название - все, что касается Львова, близко мне. Хоть я и не особо предпочитаю читать литературу на украинском языке, язык свой родной я, конечно, люблю, но будучи русскоязычным человеком, более привычным для меня является литература именно на русском языке. Но здесь совсем другая ситуация, ведь автор сама является украиноязычной и читать данное произведение было просто наслаждением, ощущая кофейный аромат сквозь барабанный звук дождя по Львовской брусчатке... История запретной любви на фоне старого города... На протяжении всего повествования сопереживала, плакала и смеялась вместе с героями. Естественно, под впечатлением от прочитанного, решилась прочитать и вторую часть, но, если честно, осталась немного разочарована. Автор попыталась нам донести переживания главной героини из-за случившегося в её жизни, действительно трагического события, - смерти мужа, но также как она серьезно пыталась это нам преподать, с такой же степенью нелепости выглядела та попытка адюльтера, которая последовала впоследствии. Грань серьезности смылась до отвращения, которое вызывала эта попытка найти себя как женщину среди мрачных будней траура. Не хватало той серьезности и проникновения, которыми были наполнены события первой части. С одной стороны, вроде как глубокие переживания главной героини с разбитым сердцем и опустошенной душой, и тут на тебе - какая-то, пахнущая пошлостью, попытка адюльтера в беседке. С таким же настроением произведение и заканчивается, на ноте позитива и несерьезности всего происходящего - главное найти в себе женщину и можно жить дальше в ожидании чего-то яркого в своей жизни. Ожидала большего, конечно, но данное произведение подарило несколько уютных, теплых вечеров, наполненных атмосферой города Лева и ароматом кофе среди узких улочек старого города. Произведение вполне оправдало свое название!...

Мелодія кави в тональності сподівання - це продовження історій, які починалися в книзі «Мелодія кави у тональності кардамону», про Анну і Адама ... вірніше про Анну, і її життя після (вірніше без) Адама.
Підписуюся під кожним словом нашої письменниці:

Цей роман не залишить вас байдужими, не забудеться, не зітреться з пам’яті, торкнеться вашого серця ніжними, мудрими словами, лагідним теплом неймовірної історії про вічне кохання. Заваріть собі кави, охопіть філіжанку долонями, щоб зігріти їх — і своє серце — передчуттям дива, а потім сядьте в улюблене крісло і розгорніть цю книгу. Наталка Шевченко,письменниця

Книга чудова, читати другу частину і важко було і цікаво, не дивлячись на те, що це все-таки не самий мій улюблений жанр - любовна історія, але як вона піднесена!

Скоро вийде екранізація цієї книги, обов'язково хочу цей фільм подивитися!

Моя оцінка книги 10/10