Зазвичай людям не притаманно усміхатися до самих себе – це спільна риса, яку я помітив у всіх країнах, де бував. Існує тісний зв’язок між частотою усмішок і тим, чи людина перебуває на самоті, чи разом із кимось. У таких містах, як Нью-Йорк, Сеул і Рига, удень люди зазвичай ходять самі. Менш ніж в одного з п’яти є хтось поряд – і коефіцієнт усміхненості в цих країнах є одним із найнижчих у світі. На іншому кінці шкали усміхненості перебувають такі міста, як Малаґа та Мілан, де люди частіше зустрічаються з іншими.