Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно
Написать рецензию
  • Vit-Alik
    Vit-Alik
    Оценка:
    5

    Ось такі люди ще живуть на світі. І їм якось байдужа доля своїх батьків. Тих хто дав їм життя і виховав нас. Зробив такими дорослими і самостійними. Що ж, нехай буде так. Та як же вони будуть себе почувати, коли їх же самих настигне така сама доля?

    Ось рядки відомої народної пісні підтверджують це.

    Ну що ж, про вдячність забувають люди,
    Душа сліпа у щасті, а проте
    Вони прозріють, але пізно буде:
    Черешня всохне, мати оцвіте.

    Звичайно, бувають різні батьки і діти. Різні відношення і стосунки між рідними. Та усе одно, не варто так робити. Навіть і через обставини чи через прохання самих немічних батьків. Вони же через любов до дітей бажають піти звідси. Щоб не заважати, щоб врятувати них. Це не просто примхи стареньких. Вони самі усвідомлюють що кажуть і самі беруть гріх за це на свою душу.
    Це уже не пояснити, причин багато. Хоча і смерть неминуча, та варто зустріти і сприймати її із гідністю. І не намагатися прискорити її прихід. Людина має право на життя і на дбайливе ставлення до себе. Адже не відомо як Доля обійдеться із вами самими. Можливо краще, можливо ще гірше. Головне не допустити помилок. Врешті решт - залишити собі щось на спомин. Хоча би якусь нещасну курочку, яка і була єдиною втіхою старенької матері. Мабуть, дійсно, душа старенької споглядала би на все, і тішилася би що не заважає їм жити.
    І тоді, хоча би не буде вас мучити совість. А це саме найважче і найважливіше у житті. Адже ви порушили Божу заповідь - "Шануй батька і матір твою".

    Читать полностью