«Fata morgana (збірник)» читать онлайн книгу📙 автора Михайло Коцюбинського на MyBook.ru
Недоступна

Премиум

4.83 
(6 оценок)

Fata morgana (збірник)

550 печатных страниц

2012 год

12+

Эта книга недоступна.

 Узнать, почему
О книге

читайте онлайн полную версию книги «Fata morgana (збірник)» автора Михайло Коцюбинський на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Fata morgana (збірник)» где угодно даже без интернета. 

Издатель
1 531 книга

Поделиться

niviva

Оценил книгу

История любви украинских Ромео и Джульетты на фоне неповторимой карпатской природы. Во время работы над повестью Михаил Коцюбинский находился на западной Украине и под воздействием прекрасных пейзажей вдохновился на написание «Тени забытых предков». Это было первым произведением в котором описывалась гуцульщина, местный фольклор, обычаи, быт, диалект. Здесь можно найти упоминания о чугайстре, мавках, мольфарах( которые существуют и по сей день, и вправду обладают сверхъестественными способностями).

Горные хребты, долины рек, бескрайние просторы и на фоне этого прекрасная и печальная история любви «Тени забытых предков». Иван и Маричка - дети из двух враждующих семей полюбившие друг друга чистой и настоящей любовью, но которых навеки разделяет смерть. Это история о единстве человека и природы, любви, изменчивости жизни, равнодушие людей конечно же о западной Украине.

Михаил Коцюбинский увековечил образ первозданной Карпатской природы, как Василий Шукшин Алтайский край в фильме "Печки-лавочки". Замечательно, что такое восхитительное произведение сейчас проходят в школе.

Поделиться

Kwinto

Оценил книгу

Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна.

Цілий вир відчуттів виникає при прочитанні цього твору. Тут і любов і захоплення природою Карпат, особливим світом Гуцульщини, єдністю з рідним та справді казковим краєм. Читаючи ці строки, неможливо не захопитися мальовничими описами і не відчути себе серед безмежних синіх гір, серед смерек і струмочків.

Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці. В щілині поміж горами летів в долину потік і тряс по каміннях сивою бородою. Так було тепло, самотньо і лячно у віковій тиші, яку беріг ліс, що діти чули власне дихання.
Зеленим духом дихнули смереки, зеленим сміхом засміялися трави, на всьому світі тільки дві барви: в зеленій земля, в блакитній – небо...А долом Черемош мчить, жене зелену кров гір, неспокойну й шумливу.
Полонина! Він вже стояв на ній, на сій високій луці, вкритій густою травою. Блакитне море збурених гір обляло Івана широким колом, і здавалось, що ті безконечні сині вали таки ідуть на нього, готові впасти до ніг. Вітер, гострий, як наточена бартка, бив йому в груди, його дихання в одно зливалось із диханням гір, і гордість обняла Іванову душу. Він хотів крикнуть на всі легені, щоб луна покотилась з гори на гору, аж до крайнеба, щоб захитати море верхів, але раптом почув, що його голос пропав би у сих просторах, як комариний писк...

Все це вражає, здається, що ось-ось поруч з тобою з'явиться щезник, нявка або лісна, заспівають свої пісні, заходять тебе у своєму танці.

Але, звичайно, ця благодатна земля не може обійтися без кохання. Діти двох ворожнечих родів, Іван та Марічка, кохають один одного щиро, легко та невимушено. Нажаль, не судилось їм бути разом, але співанки Марічки широко розійшлись гуцульськими просторами.

Ізгадай мні, мій миленький,
Два рази на днину,
А я тебе ізгадаю
Сім раз на годину.

Як і в дитинстві, так і наприкінці життя Іван залишається сам у своєму світі, серед своїх думок і почуттів. Нема жодної людини поруч, щоб сприйняла та зрозуміла його сум та тугу. Особливо вражають останні сторінки, де повністю розкривається мінливість життя та байдужість людей навкруги.

Що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт...нетривке й дочасне.

Поделиться

Paloma_Blanca

Оценил книгу

В жизни каждого человека рано или поздно наступает момент, когда он просто не в силе выдержать суеты этой жизни и хочет сбежать от всего мира подальше. Бессмысленная череда "нужно", "нужно" и "нужно" просто преследует его. Именно в такой период жизни я и познакомилась с этой новеллой и - влюбилась навсегда. От серости и тусклости, от усталости люди убегают по-разному, а главный лирический герой выбрал одиночество и природу. И не прогадал. Они помогли ему разобраться в себе, принять правильные решения.

Не следует забывать, что новелла - яркий пример импрессионистической литературы и, чтобы понять, - ее нужно прочувствовать.

Поделиться

Еще 2 отзыва

Автор книги