...Навіть приречена людина може літати, коли падає у прірву...
Книга не викликала очікуваних емоцій, вона не відноситься до тої літератури, що западає в душу і не покидає думок. Але варто зазначити, що читається роман легко, ніби перед очима пролітає життя людини, що ловить кожен момент.
Книга закликає переступати через свої страхи і втілювати, навіть, найбожевільніші мрії у життя. Жити моментом, не озираючись назад і не зазираючи в майбутнє. Хороше осіннє чтиво.
Під час читання роману постійно нав'язується думка, що в інших книгах, де розповідається про приречену людину і її кохання це все розписано в розовому світлі і дуже мило, неправдоподібно, а насправді це зовсім не так. Це гидко, тяжко і боляче - ось що хоче донести автор. Але Івасько сам не мало наворотив.
Складається враження, що Бенедикт егоїст. Він вирішує не робити як всі герої романів, не відштовхувати свою половинку, а попросити її залишитись. А що якщо людина через це прохання погоджується лишитись тільки через почуття обов'язку або жалості? Люди в таких ситуаціях відштовхують дорогих для себе людей, щоб не катувати їх своїм болем і стражданнями, щоб вони залишилися в їхній пам'яті життєрадісними і веселими, вони не хочуть вдягати на них кайдани обов'язку. Лише надзвичайно сильні і люблячі люди, які готові брати на себе обов'язок, лишаться поруч не дивлячись ні на що, навіть на відштовхування і вороже ставлення. Вони зможуть розтопити ту стіну, якою відгороджуються від них, для їхнього ж порятунку. Звісно, тут теж не говорилось, що Анна лишилась з почуття жалості чи обов'язку, вона його кохала, але прохання лишитись мало місце і тут я не погоджусь з автором тому, що на мою думку, лише сильні люди вміють відпускати.
Також батьки Бенедикта знайшли його лише після перегляду якогось репортажу. Невже перебуваючи на межі життя і смерті він не хотів в останній раз побачити батьків, поговорити з ними, обійняти, попрощатися? Чому він самостійно не повідомив де він?
Розпочавши жити заново Бенедиктові постійно таланило: і кохання знайшов, і друзів, і навіть роботу.Цікаво, яка зарплата у вчителя зарубіжної літератури, що він може дозволити собі найняти помічника?свернуть
Книга хороша тим, що намагається закликати долати страхи, втілювати мрії, лишати все старе, щоб досягти нового, але разом з тим в ній багато суперечностей і як на мене, щасливих випадків, як для однієї людини. Навіть якщо кинути все і почати життя спочатку, варто багато працювати, щоб досягти бажаного, а за пару місяців можна лише закласти фундамент, а не побудувати будинок мрії, як це сталося у Бенедикта. Я розумію, що в нього було обмеження в часі, але все ж варто бути реалістами.
P.S.:4 з 5 за хороші вірші і цитати, а також стимул долати страхи і жити теперішнім моментом.